Як братік Кролик переміг Лева

Одного разу Лев скликав до себе усіх звірів і каже:

— Надокучило мені щодня ходити на полювання. Віднині ви самі вибирайте кого-небудь з-поміж себе і присилайте до мене на обід.

Минуло кілька днів, і жеребок упав на братіка Кролика. Його родина як почула про це, то трохи не збожеволіла від горя, а він узяв ціпок, низенько вклонився усім та й пустився в свою останню путь.

Іде він, іде, коли це бачить лісове озеро з холодною джерельною водою. Кролик вирішив освіжитись перед смертю. Напився він, сів на березі та й дивиться на своє відображення у воді. Сидів він, сидів, думав-думав, а тоді як зарегоче. Скочив на ноги, показав сам собі кулака і чимдуж побіг до Лева. Перед самим лігвом він розкуйовдив собі шерсть і, накульгуючи, з’явився перед очі страшного звіра.

— Чого тобі?! — гаркнув на нього Лев.

— Прийшла моя черга, містере Лев, Попасти вам на обід,— промовив братік Кролик тремтячим голосом, удаючи з себе слабого та немічного.

— Тебе ж не вистачить мені і на одного зуба.

— Я знаю, містере Лев, що наїдку з мене не буде ніякого, та й бліх на мені тьма-тьмуща. Але я готовий послужити вам, чим можу. До того ж хворий я, кашель мучить. Все одно помру не сьогодні-завтра. Тож краще з’їжте мене. Хоч яку-небудь користь з мене мати мете.

Лев бридко скривився. А Кролик тимчасом і каже:

— От коли я йшов лісом, то бачив у озері таку ж товсту та пикату тварюку, як ви, містере Лев. Я сказав собі: «От коли б мені стати таким гладким, як той звір, то містер Лев, напевно, залишився б задоволеним своїм обідом».

— Хто ж то такий? — стрепенувся Лев.

— Не знаю… я побоявся його спитати, бо він такий лютий…

— Веди мене до нього! — заревів Лев.

— Що ж, повести я можу,— каже Кролик,— тільки боюсь, щоб він вас часом не розірвав.

Лев гучно зареготав.

— Кого? Мене?.. Ану, ходімо, побачиш, хто кого розірве.

Кролик побіг до озера. Лев за ним. По дорозі Вухатий говорив:

— Це добре, містере Лев, що ви взяли і мене з собою… Хоч я й малий, але можу стати вам в пригоді… Адже той звір такий страшний. У нього й пазури й зуби, як у вас, а може, ще й більші. Боюсь, що він розірве вас на клоччя!..

Прийшли вони до озера. Братік Кролик підійшов до берега, глянув у воду і зразу ж відскочив назад.

— Ось він, містере Лев! Ось він! Тікаймо!!

Лев кинувся до води. І справді: на нього витріщивсь величезний гривастий звір. Лев як гаркне на нього! Той мовчить. Тоді Лев як трусоне гривою! А той і собі. Тут Лев як клацне зубами! А той і собі.

Довго ще вони так дражнили один одного. Нарешті Лев розлютився та й плигнув стрімголов у воду. Плавати він не вмів і відразу ж пішов на дно.

А Кролик поскакав собі до хати.

Ой, які раді були дітки, коли їх тато живий-здоровий повернувся додому! Братік Кролик посадив їх на коліна і розповів, як перехитрив дурного Лева.