Братік Кролик топить хижого Лиса

Одного літа стояла жахлива спека. Усе в лісі вигоріло, і бідні звірі не знаходили собі ні води, ні їжі.

От якось Лис зустрівся з Кроликом та й питає:

— А як його, братіку, врятуватися від голодної смерті?

Вухатий подумав і каже:

— Давай одвеземо жінок та дітей на базар і обміняємо їх на зерно…

Лис погодився, і вони зразу ж побігли готуватись в дорогу.

Лис запріг коні, пов’язав жінку з дітьми і під’їхав за Вухатим, бо в того не було ні воза, ні коней.

Лис зі своїми мішками усівся на передку. Кролик поряд з ним, а мішки поклав позаду. Не встигли вони ще виїхати на би пій шлях, як Вухатий порозв’язував мішки та давай випускати кролят — а їх у нього було аж семеро.

Стара Лисиця побачила це, і тільки-но перше кролятко скочило з воза, вона й заспівала:

Лис не второпав, що вона співає, і пхнув її ногою, щоб замовкла.

А тимчасом і друге кролятко — скік! Тоді Лисиця проспівала голосніше:

Та Лис не зважав на неї, бо захопився розмовою з Вухатим.

А кролята скакають собі з воза і швиденько ховаються у кущі. Лисиця теж не припиняла своєї лічби:

Через деякий час Лис озирнувся і побачив, що Кроликові мішки порожні.

— О, а це що?! — вигукнув він.— А куди зникли твої діти?

Кролик, буцімто вражений, подивився і закричав:

— Бач, братіку Лисе, що твоя жінка натворила. Поїла всіх моїх дітей. Що ж я бідний тепер робитиму? — і він вдавано заплакав.

Дарма стара Лисиця відмовлялася. Лис їй не повірив. Він і сам був не від того, щоб поласувати кролятами, якби трапилася нагода. Тому Лис страшенно розсердився на свою жінку. Як тільки вони прибули на ринок, він продав її разом з дітьми і купив собі зерна.

Коли братік Кролик з братіком Лисом верталися з міста, Лис раптом зупинив коні і сказав:

— Ти знаєш, братіку, я забув купити тютюну.

— Ну, що ж. Вертайся, а я побуду біля коней.

Тільки Лис зник за горбком, Вухатий погнав щодуху додому. Висипав зерно в свої засіки і поставив коні у стайню. Тоді, попідрізавши їм хвости, набрав зерна в кишені та й метнувся назад.

Неподалік од шляху була глибока трясовина. Вухатий позастромляв у болото хвости, посипав довкола зерном і побіг назустріч Лису.

— Ой, братіку! — гукав він, побачивши Лиса. Твої кляті коні тікають в болото. Держи їх!

Лис кинувся в трясовину, вхопився за хвости, але болото раптом розійшлося, і він пірнув з головою.

А Кролик посидів ще трохи, щоб упевнитись, що Лис утопився, а тоді поскакав собі додому.

Так братік Кролик позбавився свого останнього і самого лютого ворога. В лісі настав мир, всі звірі зажили дружно та щасливо. Тут і нашій казці кінець.