Як хижий Лис знову пошився в дурні

Братік Кролик довго ще розважався з дівчатками місіс Медоуз, а Лис стояв, мов той пень, на дорозі. Нарешті, Вухатий чемно попрощався з господарями, відв’язав Лиса, хвацько скочив у сідло і поскакав собі геть.

Та тільки-но хижка місіс Медоуз сховалась за горою, Лис наче сказився. Він підскакував високо вгору, падав, брикався, щоб якось-то скинути ненависного вершника. А братік Кролик тимчасом все дужче заганяв йому в боки гострі остроги. Тоді Лис ліг на землю і почав качатися, мов навіжений. Кролик ледве вискочив із сідла і кулею метнувся в кущі.

Біжить він та й біжить, чує — доганяє його Лис. Коли це бачить попереду високе дерево з дуплом. От він і шмигнув туди.

Сидить Кролик у дуплі та й посміхається собі у вуса. А Лис так натомився, возячи його на спині, що впав на землю і лежить, наче мертвий.

Коли не летить голодний Мишоїд. Як побачив свого товариша, давай плакати:

— Горе ж мені, горе! Мій єдиний побратим помер! А Лис, як почув це, одразу підскочив та й каже: — Не вмер я, братіку, не вмер! Я упіймав, нарешті, вражого Кролика. Ти посидь, постережи його, а я вбігаю додому по сокиру.

Братік Кролик чув, що Лис пішов, але удав, наче нічого не знає. Трохи згодом він кличе:

— Агов, Лисику! Агов!!

Мишоїд мовчить, нічого не каже.

Тоді Вухатий ображено промовив:

— Не хочеш зо мною говорити? Ну, й не треба. Я добре знаю, що ти на мене чатуєш. Жаль тільки, що братіка Мишоїда нема поблизу…

Мишоїд стрепенувся і, намагаючись підробитись під голос Лиса, запитав:

— А нащо він тобі?..

— Та тут у дуплі сидить білочка. Була б для нього добра пожива.

— А як же її звідти дістати?! — закричав уже своїм звичайним голосом жадібний Мишоїд.

— Я можу вигнати її крізь щілину з протилежного боку.

— Так жени її скоріш! — зрадів Мишоїд і побіг за дуба. А Кролик тимчасом вискочив із дупла і поскакав собі додому.