Як викрутився братік Мишоїд

Братік Мишоїд не знайшов ніякої щілини по той бік дуба і зрозумів, що братік Кролик обдурив його. «Дай,— думає,— прикинусь перед братіком Лисом, наче нічого не знаю. Тоді, принаймні, не я один кліпатиму очима».

От і братік Лис повернувся з сокирою на плечі.

— Ну, як там наш Кролик? — одразу спитався він у Мишоїда.

— Нічого. Мабуть, заснув у дуплі.

— Хай спить. Ми скоро розбудимо його!..— і, поплювавши на долоні, Лис почав рубати дуба.

Коли діра була вже чимала, він заглянув у дупло і зрозумів, що Мишоїд випустив братіка Кролика. «Я ж тобі покажу!» вирішив Лис і продовжував спокійнісінько рубати. Потім удав, що лізе в діру, і закричав:

— А йди-но сюди, братіку. Мені здається, що я вже бачу Кролика!..

Дурненький Мишоїд підбіг і застромив свого дзьоба у дупло. Тут брат і к Лис і схопив його.

— Ага, спіймався, ледащо! і

— Пусти мене, братіку Лис, пусти! — заволав Мишоїд.— Дивись, щоб братік Кролик часом не втік! Ти ж майже добрався до нього!

— Навіщо мені Кролик, коли я добрався до тебе! — гарчав Лис.

— Пусти мене, братіку Лис, пусти! — репетував зляканий Мишоїд.— Моя стара жде мене не діждеться… Кролик ще там, клянусь тобі!

— Де він в біса там, коли я бачу жмут його шерсті он на тому кущі, а сюди прибіг він з іншого боку.

Тут бідний Мишоїд і признався, як було діло, а Лис розлютився ще дужче.

— Тоді ти заміниш мені його! Ось я кину тебе в вогонь, засмажу живцем і з’їм замість Кролика.

— Якщо ти кинеш мене у вогонь, я полечу,— налякав його Мишоїд.

— Тоді я зразу розіб’ю тебе об землю.

І братік Лис схопив бідолаху за хвіст та як розмахнеться. Тут пір’я з хвоста вирвалось і залишилось у братіка Лиса в руці, а Мишоїд шугнув угору.

— Спасибі, що поміг мені злетіти, братіку! — крикнув він оскаженілому від люті Лису.

Підібгав Лис хвоста та й поплентався додому, ковтаючи слину.