Якось ворон із Ярвамаа полетів свататися до ворони в Хар’юмаа. Нареченій та батькам її сказав, що він он який заможний: у нього безмежні ниви і гори зерна на току — житимуть вони в розкошах...
В далекому краї в давнину жив удівець-чоботар зі своєю єдиною донькою. Одна злюща вдова все домагалася, щоб він узяв її собі за дружину. Донька слізно благала батька не знатися з цією жінкою, бо добрі люди казали, що вона відьма...
Якось у суботу ввечері бідна дівчина пішла в лазню. Допомогла вона помитися стареньким бабусям, і вони дуже дякували їй. Потім дівчина й сама залізла попаритись на горішній приполок...
Жив собі колись бідний чоловік в убогій хатині за дві версти від великої піщаної гори. Чоловік жив не як сухостій між зеленими деревами — була в нього дружина...
Були собі у давнину ягнятко та вовк. Ягня зробило хатку з вовни, а вовк — із криги. Настала весна, і вовкова оселя розтала. Ніде сірому спати. І почав він прохати ягня...
