Колись, за стародавніх часів, жив багатій на ім’я Абдуллабай. І був він страшенний скнара. Звелів Абдуллабай збудувати велику комору і заховав туди свої найкоштовніші речі й товари. Прочули про це троє злодіїв і надумали пограбувати бая. Пробивати дірку в стіні — важка праця, і вони вирішили прокопати під стіною підземний хід. Перший поліз тим ходом ватажок. Але […]
Чи було, чи й не було, чи пищало, чи гуло, але кажуть, що до нас був колись непевний час: лис в начальстві пробував, вовк ягнят сторожував, ворон був рознощиком, горобець — донощиком… І жив колись, за давніх-прадавніх часів, бай, а з худоби в нього були віл та віслюк. Господар мав чималий шмат землі, на якому від […]
Мав чоловік трьох синів. І були всі троє не лише вчені та письменні, а й статечні юнаки, з лихими людьми не зналися, непевних шляхів цуралися. Старшому, Тонгуч-батирові минув двадцять один рік, середньому, Ортанча-батирові — дев’ятнадцять, а найменшому, Кенджа-батирові — сімнадцять років. Одного дня приголубив батько своїх синів та й мовив: — Діти мої, я не багатій, і нема […]
Так от, щоб ви знали, жив колись зайчик, і звали його Упертюх. Він і справді був упертий, нікого не визнавав і все робив на свій розсуд. Одного дня виліз Упертюх верхи на осла й подався в гості до тітки, що жила по той бік Будякових Хащів. На березі арика бавилися в піску зайченята. Побачивши Упертюха, […]
Як було, то вже було. Усі знають, що колись давно жила собі сорока. Гніздечко її було на самісінькій верхівці дерева, а в гнізді попискували п’ятеро пташенят. Коли сороченята попідростали, дізналася про те зажерлива лисиця й надумала поласувати ними. Прибігла вона під дерево й стала лякати сороку: — Гей, сороко, викинь одне пташеня, бо як не […]
Давно це було. Давніше, ніж ви думаєте. І жив тоді чоловік на ім’я Хасан. Був він наймит і не знав, куди подітися від злиднів, що обсіли його. Від раннього ранку до пізнього смеркання працював він на бая і не мав вільної хвилини, щоб піти додому пообідати. Обід приносила йому в поле жінка, бо дітей у них […]
Під високою скелею, у курінчику з листя та сухого гілля жив собі козлик. Жив і біди не знав, бо поряд дві копички сіна мав. Та одного дня набрів на той курінь волоцюга-вовк. — Що це в тебе на голові таке біле та блискуче? — спитав вовчисько козлика. — А це моя шабля. Я нею вовкам та ведмедям […]
Давно-давненно, за часів непевних, у пору злиденну в одній державі царював жорстокий шах. І мав він дочку на ім’я Хуснобод. Слава про її незвичайну вроду сягала країв далеченних. Сяйво тої вроди можна б порівняти з місячним, але ж не холодне воно було, а животрепетне, і від сонячного сяйва було краще, бо не спопеляло жаром, а голубило […]
На маленькому острівці посеред озера жили собі дикі качки, які приятелювали з черепахою. І було б усе гаразд, та одного дня поблизу озера об’явився мисливець. Помітили його качки — зрозуміли: добра не жди, то й вирішили тікати з озера. Стали прощатися з черепахою: — Мусимо тікати звідси, люба сестричко. Життя нам дорожче. Отже, прощавай, може, ніколи вже […]
Був такий час, коли у верблюда були гіллясті роги й довгий густий хвіст. І був з нього такий красень, що другого такого і не знайшлося б серед тварин. Одного разу стоїть верблюд коло річки та солодкою водичкою спрагу тамує. Аж тут біжить до нього олень — Любий братику, — каже, — позич мені свої роги. Запросили мене на […]
Сталося колись так, що, подорожуючи безлюдним степом, зійшлися щедрий і скнара. Жодного разу скнара не розв’язав власного бурдюка з водою, не розкрив торби з харчами. їв і пив те, чим частував його щедрий. Але одного дня в щедрого не стало ані хліба, ані води. Здорожені, спинилися вони в безводному, пустельному краю перепочити. Скнара наточив зі […]
