Щодня, повертаючись із школи, діти за звичкою забігали в садок до Велетня погратися. Це був великий і гарний садок з м’якою зеленою травою, де, немов зірочки, красувалися гарненькі квіти. В садку росло дванадцять персикових дерев, які навесні зацвітали ніжним перлисто-рожевим цвітом, а восени рясно родили стиглі жовтогарячі плоди. На деревах сиділи пташки і так гарно виспівували, […]
Одного ранку старий Водяний Щур виткнув голову із своєї нори. Очі в нього були як блискучі намистинки, вуса сірі й жорсткі, а довгий чорний хвіст був ніби скачаний з гуми. Маленькі каченята, жовті, наче канарки, плавали в ставку, а їхня мати Качка, геть уся біла, з яскраво-червоними лапками, намагалася навчити їх стояти у воді вниз […]
Був день народження Інфанти. Їй саме сповнилося дванадцять років, і сонце осявало сади навколо палацу. Хоч вона була справжньою Принцесою і наступницею трону Іспанії, у неї, як і в бідних дітей, був тільки один день народження на рік, тож, звісно, для всієї країни дуже багато важило, щоб заради такого дня була гарна погода. І погода була […]
Королівський син надумав одружитися, і всі в королівстві раділи. Цілісінький рік він чекав своєї нареченої, і ось, І нарешті, вона прибула. Це була російська Принцеса, і весь шлях від самої Фінляндії вона проїхала в санях, запряжених шестериком оленів. Сапи були з щирого золота, мали форму лебедя, і поміж його крильми лежала сама Принцеса. Вона була […]
Вона сказала, що танцюватиме зі мною, якщо я дістану їй червоних троянд, — вигукнув молодий Студент, — але в моєму садку немає жодної червоної троянди! Його почув Соловей у своєму гніздечку на дубі і здивовано виглянув із листя. — Жодної червоної троянди на весь мій садок! — нарікав Студент, і його прегарні очі наповнилися слізьми. — Ах, від яких […]
Одного разу двоє бідних Лісорубів верталися додому, продираючись через великий сосновий ліс. Була зимова ніч, стояв пекучий мороз. Сніг товстою ковдрою покривав землю й гілля дерев, і коли Лісоруби продиралися крізь хащі, навкруги, потріскуючи, ламались перемерзлі галузки, а коли вони підійшли до Гірського Водоспаду, то побачили, що він нерухомо завис, бо його поцілувала Крижана Королева. […]
Над містом на високій колоні стояла статуя Щасливого Принца. Він увесь сяяв, покритий тонкими листами щирого золота; замість очей у нього були два блискучі сапфіри, а на рукав’ї шпаги палав великий червоний рубін. Усі були в захопленні від чудової статуї. — Вона прекрасна, як флюгер-півень,— сказав міський радник, котрий прославився своїм художнім смаком. — Хоча, звичайно, […]
