Білоруські казки

• Солдат Іванко Служив солдат Іванко двадцять п’ять років, вислужив синій квиток[1] і пішов додому. І мав він при собі тільки три копійки грошей. А був цей солдат добрий вдачею. От він іде, летить назустріч жучок: — Добрий день, солдате! — Добрий день, жучку! — Служив ти, солдате, двадцять п’ять років? — Служив. Вислужив синій квиток і три копійки грошей? […]
• Степан — великий пан Жив собі Степан-швець, і був він великий п’яниця. І так уже розпився, що ніхто не давав йому шити ні чобіт, ні черевиків. Пропив Степан усе, що в нього було, і пішов жебракувати. Ішов, ішов та й заблудив у лісі; зайшов у болото, в лози, обшарпався і сів — куди ж голий підеш? Сидить він там як мати […]
• Удовенко Сталося якось в одній країні велике лихо: налетів звідкілясь девятиголовий змій Чудо-Юдо й ухопив з неба сонце й місяць… Горюють люди, плачуть: і темно без сонця, і холодно. А жила в тій країні бідна вдова. І мала вона малого сина — так років із п’ять. Тяжко жилося вдові в голоді та в холоді. Одна тільки й утіха […]
• Хведір Набилкін та богатирі Жив-був собі в одному селі бурлака Хведір Набилкін. Не дужий він був на силу, зате мав голову з розумом. Захотілося йому стати богатирем. «Чим я не богатир? — думає собі Хведір Набилкін. — І чому лише дужі можуть бути богатирями?» Справив він собі полотняний намет, узяв косу замість меча, сів на свою кобилку-здохлятину і поїхав у світ. Їхав, […]
• Чарівна дудка Давно воно було чи недавно, так чи не так, — тепер уже достеменно ніхто й не знає. Ну, от розкажемо ми те, що діди розказували своїм онукам, а онуки — своїм онукам. Жили колись в одному краю люди в згоді та в злагоді. Землі багато, всюди вільно — одне одному не заважали, а прийде до кого біда — одне […]
• Чоловік та жінка Були собі чоловік та жінка. Чоловік часто сварився з жінкою. — Гультяйка ти! гримає на неї. — Я й орю, й кошу, а ти навіть обід лінуєшься принести мені на поле! — Та в мене дома роботи більше, як у тебе в полі, — відповідає жінка. — Коли мені той обід носити? Чоловік не вірить жінці: — Яка […]
• Чорт-злодій Поїхав дід у поле орати. Взяв собі на обід перепічку. Поклав її на воза, а сам оре. Орав, орав, стомився, підійшов до воза перепічку покуштувати, сили набратися. Підходить — аж тут чорт із-під самісінького носа в нього вихопив перепічку та мерщій у болото. Розсердився дід на чорта і гайнув за ним. Прибіг на болото, бачить — чорт […]
• Як бідний чоловік гусей ділив Жив собі один бідний чоловік. Зиму сяк-так перебивався. А настала весна — хоч зуби на полицю клади. Одна гуска залишилася, та й та худа. — Занесу, — каже чоловік жінці, — я цю гуску панові. Може, він дасть за неї трохи жита. А там лобода виросте — як-небудь переб’ємося до нового хліба. — Добре, — відповідає жінка, — неси. Нам з гуски мало […]
• Як ксьондзів лікували Жили-були три ксьондзи. Розтовстіли вони так, що лихо. Що не робили, яких ліків не вживали — нічого не допомагає. Порадили їм лікарі на води їхати: може, кажуть, вода з вас зайве сало витягне… Пішли ксьондзи по людях грошей збирати на дорогу. Зайшли до одного чоловіка. Звали того чоловіка Адасем. Усе життя працював він у панській броварні […]
• Як пана вітали Народився в пана син. Довідався про це економ. «Треба, — думає, — привітати пана». Покликав він старосту, лакея й кучера та й каже їм: — Підемо вітати пана з сином. Я говоритиму перший, а ти, старосто, скажеш за мною: «З усім двором», а ти, лакею: «З дітьми й дружиною», а ти, кучере: «Із усім своїм майном». Зрозуміли? — Зрозуміли! — […]