Казахські казки

• Багатий і бідний Синя пташка Дуже давно жили на світі два брати. Старший брат був бідний, а молодший багатий. У молодшого дітей не було. Він займався торгівлею і мав багато грошей. Єдиним багатством старшого брата були два його сини: Хасен і Хусаїн. Влітку, коли достигали ягоди, Хасен і Хусаїн ходили збирати ожину. Мати продавала її. На це і жила […]
• Бай i пастух Жили в степу два брати-бідняки. Пішов старший найматися до бая пастухом. З баєм умова була така: якщо робітник відмовиться від якої-небудь роботи, то нічого за свою працю не матиме. А якщо хазяїн хоч раз розгнівається на робітника, то повинен віддати йому половину своєї худоби. Домовились, і цілий рік робітник працював дуже добре. Настав час розрахунку. Хазяїн удався […]
• Бекболат У давні часи жив у степу бідняк. Була у нього чорна юрта, якась худоба. Мав він чотири сини. Наймолодшого сина звали Бекболат. От старий надумав хоч раз у житті поїсти досхочу м’яса Сказано — зроблено. Увечері зарізали токти[1]. Зібралися усією родиною в юрті, наїлися досхочу м’яса, ще й залишилося. Потім батько сказав: — Завтра залишок м’яса […]
• Верблюд, лисиця, вовк, лев і перепілка Бігла степом лисиця. Назустріч їй поважно іде верблюд. — Гей, горбаню, куди ти простуєш? — запитує у нього лисиця. — Шукаю таких місць, де було б удосталь доброї їжі та свіжої води,— відповідає верблюд. — Візьми й мене, любий, з собою. — Гаразд, ходімо разом. От пішли вони вдвох. Дорогою зустріли вовка. — Куди ви прямуєте? […]
• Два шахраї У сиву давнину жили на світі два шахраї: один гуляв у сирдар’їнських степах, другий — у степах Сари-Арка. Усі в тих краях тільки й говорили про їхні витівки, і не раз їм траплялося слухати розповіді один про одного. Якось надумалися вони зустрітися сам на сам і позмагатися: хто кмітливіший, хто меткіший. От помастили вони жиром чоботи, […]
• Дивовижна шуба Алдар-Косе Тільки в лисячій шубі не замерзнеш такої холодної зими! А в драній-предраній кожушині Алдар-Косе мерзнув би щодня. Їхав він якось степом — руки, ноги померзли, ніс посинів, швидше б до теплої юрти дістатися! Вітер свистить, за вуха хитруна хапає. А в степу ніде не видно диму над аулом. Даремно махав камчою Алдар-Косе: старий худющий кінь не міг бігти. […]
• Добрий і злий Одного разу Злий вирушив у далеку дорогу. Він дуже стомився і ледве волочив ноги. Дорогою наздогнав його на коні Добрий. Поговорили вони, аж виявилося, що йдуть в одне й те саме місце. — Посади й мене на коня! — почав благати Злий.— Я дуже стомився. — Коневі важко везти двох,— відповів Добрий,— Краще зробімо так. Я поступлюся тобі […]
• Дурень В одному аулі жив дурень. Дурнішого за нього не було на цілому світі. Ситим він бував нечасто, але працювати не хотів. Цілий день валявся на траві і співав безглузді пісні. Частенько дружина гримала на нього: — Безсовісний ледацюго! Бідняки працюють цілими днями, не шкодуючи сили. Один ти лежиш, байдикуючи. Попросив би в сусідів пару волів […]
• Дурний вовк Жив на світі собі дурний вовк. Зустрів він одного разу козу та й каже їй: — Зараз я тебе з’їм. — Ну, що ж, коли у мене така доля — я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде. Вовк згодився, […]
• Жадібний бай і Алдар-Косе Жив на світі Шигай-бай, прозваний за неймовірну жадібність Шик-бермесом[1]. В усьому степу не було більшого скнари, як він. Багато було у нього баранів, биків та коней. Але скнарість бая не мала меж. Для нього не існувало священного закону. Вхід до юрти Шигай-бая був закритий для подорожніх. За все своє життя він нікому не подав ні шматка. […]