Туркеменські казки

• Мулла, казі та Яртигулак Пішли якось дід із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дома лишився. Ще вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходився чистити казан, у якому баба варила плов та гарбузяну кашу. Яртигулак так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідний казан заблищав як сонце, а ганчірка від сажі та жиру стала чорніша ночі. Раптом […]
• Овез Ялта Були собі колись давно чоловік та жінка, і мали вони сина Овеза. Вже й парубком став, а з хати не виходить — лежачи об’їдає старих батьків. Це вже йому й вісімнадцять сповнилося, а він ані за холодну воду. Через те й дали прізвисько Ялта — лежень, мовляв. Тільки настав час, коли вже несила було знести людський глум, […]
• Падишах і три бідняки Був собі колись давно падишах. Дуже пишався він своєю справедливістю та щедрістю і любив казати про себе: — Де ще є у світі падишах, правдивіший і милостивіший за мене? І хіба є в моєму народі хоч одна людина, незадоволена мною? — А все ж цікаво знати, що вони думають про мене, хоч справедливішого падишаха за […]
• Папуга та лисиця Папуга звила гніздечко на дереві в пустелі й знесла яєчка. Побачила лисиця та й каже: — Агей, папуго, кинь мені одне яєчко, бо як не кинеш, тебе саму з’їм. Бідолашна папуга не знала, що лисиця не вміє лазити по деревах, і злякалася. «Краще вже нехай моє яєчко з’їсть, ніж мене саму»,— подумала вона й кинула […]
• Поради старого батька Було воно чи не було, а за старих часів жив собі один падишах, який наказав був усіх старих, чоловіків і жінок, заводити в пустелю і там їх покидати. А в одного з падишахових нукерів[1] саме був старий-старий батько. От одного разу взяв нукер собі на плечі старого батька й подався у пустелю, щоб там його кинути. […]
• Про сина падишаха та сина візира Було таке чи й не було, а був собі давно один падишах, а в нього візир. І мали вони по синові. Ото й віддали якось своїх синів у науку до мулли. Удень мулла навчав хлопчаків, а на ніч одводив у печеру, а вхід у неї завалював каменем. Додому ж хлоп’ят мулла ніколи не пускав. От якось […]
• Проданий сон Були собі дід та баба, і не мали вони дітей. Дуже бідні були старі. Аж якось приснилося дідові, ніби на плечі йому сіло по соловейкові. Уранці розповів дід бабі, що йому наснилося, та й надумався іти шукати свій сон. Не хотіла баба відпускати його, але старий сказав: — Уві сні йшлося про такого сірому, як […]
• Розум старого батька Було таке чи й не було, а жив собі колись один падишах. І наказав він, щоб усі його підлеглі відводили старих немічних людей в пустелю й там кидали їх напризволяще. А в одного падишахового нукера[1] був дуже-дуже старий батько. Посадив юнак батька на спину та й поніс у пустелю… Ніс-ніс, аж стомився. Тоді взяв та й сів […]
• Розумний дайханин Був собі колись давно один юнак на ймення Сапа. Він дбайливо доглядав своє поле, і щороку йому стільки родило, що й між небом та землею не вміщалось. І мав той юнак щире серце, ніколи не зазіхав на чуже. Якось поливав Сапа свою городину з арика й помітив, що у воді пливе червоне яблуко. Дістав Сапа яблуко […]
• Син чабана Був собі колись чабан. Скільки жив, то все пас чужих овець, аж поки наскладав грошей та оженився. Невдовзі народився у них син. Та не минуло й чотирьох років, як чабан з дружиною померли — хлопчик залишився сиротою. Взяла його до себе далека родичка, яка майже нічого не давала йому їсти. Коли вже хлопчик плакав від голоду, […]