Туркеменські казки

• Сліпий ворон Був собі один пастух, і пас він череду. А ще він мав жінку, хату й корову. Зробив якось чередник курт[1] та й поклав на дах хати, щоб сох на сонці. Дні минали, і пастух став помічати, що курту все меншає та й меншає. Ото й надумав вистежити злодія. Коли це прилітає сліпий ворон та й ну […]
• Троє друзів Якось чирок, лисуха та черепаха потоваришували. А жили вони на острові посеред озера. З’явився якось біля озера мисливець та й унадився відтоді ходити сюди на лови. Побачили це чирок та лисуха й домовилися втікати. Стали прощатися з товаришкою: — Сестро черепахо, ми полетимо звідси, бо не дадуть нам тут жити — сама бачиш. Отож прощавай! Черепаха й […]
• Удовенко Була собі одна вдова, і мала вона сина. Ніхто не міг зрівнятися з ним — такий хоробрий був цей юнак, такий дужий. І через те що він був справжній пехлеван[1], з ним приятелювали син бая та син купця. Якось, розважаючись, натрапили вони на криницю й побачили біля неї чиїсь величезні сліди. Зазирнули юнаки в криницю, а звідти […]
• Чоловік, який розумів мову тварин Було таке чи й не було, а був колись чоловік, звали його Ораз. Прийшов він якось до пророка Сулеймана[1] й каже: — Сулеймане, навчи мене мови тварин! — Я навчу тебе, Оразе,— відповів Сулейман,— але якщо ти хоч комусь розповіси про це, то помреш. — Гаразд, я нікому не скажу й слова,— пообіцяв Ораз. І […]
• Шахзаде та його лошатко Був собі падишах, що мав двох жінок. Від старшої жінки у нього був син, а від молодшої дітей не було. Аж це якогось дня старша жінка померла, а її син ріс, ріс, і сповнилося йому дев’ять років. Падишах і посилає сина пасти коней край берега моря. Пасе хлопець табун, коли це з моря вискочив морський […]
• Як ішак, півень та коза девів обдурили Якось потоваришували ішак, півень та коза. Набрали в старий хурджин[1] попелу, склали його на ішака, а зверху посадили півня. Коза пішла попереду, а ішак з півнем на спині почимчикував за нею. В одній кам’яниці жили три багатих деви[2]. Ішак, півень та коза стали змовлятись: «Обдурімо девів і заберімо їхнє добро». З тим і пішли до кам’яниці. […]
• Як цап та баран вовків налякали Було таке чи й не було, але мав один господар цапа та барана. І пускав їх у сад на пашу, бо хотів, щоб вони швидше жиру набралися. Та котрогось дня почув цап, як господар сказав своїй дружині, що заріже барана й цапка на м’ясо, і побіг чимдуж до барана. — Друже баранчику,— мовив цап,— скажу тобі, […]
• Яртигулак знайшов батька й матір Було таке чи й не було, а жив собі один дід. Змолов, якось він у млині борошно та й везе додому. Сам сидить на ішакові, а мішки поскладав на верблюда. Цілий день їхав пустелею, від одного піщаного горба до другого, а села все не видно. Така це була дорога навіть пташка не знала, де їй […]
• Яртигулак та вовк Якось унадився в отару вовк і щодня крав по ягняті. Прибігли в аул чабани та й просять: — Допоможіть, люди добрі, степового вовка вбити. В пастку він не йде — хитрий такий. Викопали на нього яму, так він і не підступає до неї. Хотіли оточити його, але ж він такий спритний та дужий, що ми ще й […]
• Яртигулак та порхан Якось уранці мати і Яртигулак збиралися йти в поле. На сніданок мати спекла чурек, приготувала чай. Після сніданку залишилася одна перепічка, тепла та пухка. «Якщо чурек не з’їсти зараз, він зачерствіє і не буде такий смачний»,— подумав Яртигулак і потягнувся рукою до тарілки, але мати сказала: — Віднесімо, синку, цей чурек батькові в поле. Він […]