Один Лев мав дочку на виданні. Всі женихи сваталися до неї, але марно, бо батько поставив таку умову:
— З моєю дочкою одружиться тільки той, хто зуміє затримати вітер на моєму полі.
Усі женихи намагалися це зробити, але, ясна річ, ніхто не зумів. Кролик також прийшов свататися до Левової дочки. Дівчина згодилась.
Якось уранці Кролик узяв лук та стріли й пішов на полювання. В чагарниках він підстрелив куріпку. Обскуб її, розрізав па шматки й почав смажити. Тоді сказав своїй майбутній дружині:
— Я збігаю до себе додому. Ти зготуй куріпку, а потім поклич батька, і з’їжте все м’ясо. Мені ж залишіть тільки підливу.
Кролик побіг. Повернувшись, побачив лише підливу.
— Візьми палицю і дай моєму майбутньому тестеві, хай він смажить на ній підливу, — сказав вухатий Левовій дочці.
Батько взяв малицю, що йому передала дочка. Як не намагався він утримати підливу, вона все одно падала на землю. Так і не зміг засмажити її.
Тоді Лев покликав усіх і сказав:
— Це неможлива річ. Підлива не смажиться па рожні! Спитайте Кролика, що він хотів цим сказати.
— Спитайте не мене, а мого майбутнього тестя, який звелів мені затримати вітер. А це теж неможлива річ.
Тут Лев мусив признатися:
— Це справді так. Кролик може одружитится з моєю дочкою.
