Був собі мисливець, який завжди ходив на полювання з друзями. А ввечері, як це заведено між справжніми друзями, він ділився з ними дичиною. Тому часто траплялося, що він приносив додому лише половину, а коли тільки чверть або й ще менше впольованої здобичі.

Його жінка, а вона була дуже скупа, гнівалася на подільчивого чоловіка і одного разу так розлютувалась, що не стрималась і посварилася з ним:

— Ти ж ніколи не приносиш додому цілої тварини! А все тому, що дуже любиш своїх друзів.

І, помовчавши, вона ще сказала:

— Ти ж маєш трьох собак. Бери їх і полюй з ними. Навіщо тобі ті друзі?!

Мисливець не погодився з дружиною, але, щоб не перечити їй, уперше пішов на полювання так, як вона радила. Узяв він лук, стріли й подався до чагарників.

Після недовгих пошуків він помітив серед лісу величезну ящірку, що сковзнула по каменю і сховалась у гущавині. Мисливець подався за нею і, замість того, щоб пронизати її стрілою, вирішив схопити ящірку за хвіст і вдарити об дерево. Він спіймав її, вдарив, але, коли підняв руку, щоб закинути здобич за плечі, ящірка вчепилася зі всієї сили йому в спину. Мисливець застогнав з болю, відчувши, як пазурі впилися в тіло, і покликав собак, щоб вони кинулись на ящірку. Але де там! Собаки не зрозуміли хазяїна. Зиркаючи на нього, вони то забігали вперед, то микалися позаду. Мисливець збагнув, у яку небезпеку він потрапив, і бачачи, що не може звільнитися від ящірки, пішов з натугою до своєї домівки. Ледве дійшовши додому, мисливець жалібно покликав дружину:

— Жінко, жінко! Швидше сюди!

Жінка прибігла і, побачивши ящірку, що вп’ялася в спину чоловіка, який був весь закривавлений, зупинилась від ляку і зняла крик.

На її крик прибіг сусід, запитуючи, що трапилось.

— Друже, — благав мисливець, — звільни мене від цього страховиська… воно рве моє тіло живцем.

Хоробрий сусід кинувся і вмить скрутив ящірці голову.

Звільнившись від жахливого ворога і прийшовши до тями, мисливець сказав своїй жінці:

— Ось до чого довели твої поради і твоя злість. Ти винна в моєму нещасті, бо через свою велику скнарість ти послала мене самого полювати в чагарниках.