Жили-були брат і сестра. Тяжка доля випала їм. Батько і мати померли, і дітям довелося ходити по дворах, збирати недоїдки, тим і харчуватися. Хоч і важко жилося бідним сиротам, але брат усе ж таки виріс дужим юнаком, а сестра — чарівною красунею.
Коли хлопчикові виповнилося сім років, запріг він єдиного свого коня у віз і разом з іншими людьми поїхав у ліс по дрова. Навантажили люди повні вози дров і вирушили додому. Але дорогою їхні коні загрузли в трясовині. Десять чоловік штовхають одного воза, коней шмагають, але не можуть зрушити його. Всі прийшли на допомогу, лише семирічний хлопчик сидить собі спокійно на своєму возі.
— Гей, хлопче! — гукають його люди.— Іди-но сюди, допоможи нам.
А хлопчик їм відповідає:
— Зараз прийду, а ви розпрягайте коней, відводьте їх убік.
Здивувалися люди, не знають, що їм робити. А хлопчик підійшов до першого воза, впрягся замість коня і витягнув воза з трясовини. Ще дужче здивувалися люди. Розпрягли інших коней і одвели вбік. А семирічний богатир витягував усі вози з трясовини. Та так легко, навіть не притомився. Оточили люди хлопця.
— Народився у нашому краї справжній силач,— кажуть. Назвемо його Зееделеєм, на честь славетного силача Зееделея, відомого в давнину.
Незабаром багатій з іншого улусу звелів Зееделею з'явитися з сестрою до нього. Коли юнак прийшов, багатій каже йому:
— Будеш у мене працювати, заготовляти в лісі дрова. А сестра твоя нехай працює у мене в домі.
Поїхав Зееделей разом з іншими наймитами в ліс. Кілька днів заготовляли вони дрова для багатія. І ось одного вечора коли люди відпочивали, до Зееделея підсів дроворуб і каже:
— До нашого багатія приїхав хан і силою примусив твою сестру поїхати з ним. Він хоче, щоб вона стала дружиною його сина, а ти — його наймитом. Сила-силенна йде сюди його воїнів, щоб захопити тебе і відвести до хана.
Дуже розгнівався тоді силач Зееделей, вирвав дерево з корінням і пішов назустріч ворогам. Невдовзі бачить Зееделей сто воїнів з луками і стрілами верхи прямують лісом. Підійшов до них Зееделей і запитує:
— Що ви за люди? Чого ви сюди приїхали?
— Ми приїхали, щоб відвезти тебе, Зееделею, до нашого хана,— відповідають воїни,— А якщо ти не підеш з нами своєю волею, відведемо до хана в кайданах.
Розгнівався Зееделей, підняв над головою дерево й грізно вимовив:
— Забирайтеся геть, поки не пізно!
Але найстарший серед ханських воїнів підійшов до Зееделея і вдарив його батогом. Та ту ж мить сам упав з коня замертво. Це силач Зееделей вдарив його що є сили величезним деревом. Тоді інші воїни накинулися на Зееделея. Почав він розмахувати своїм деревом на всі боки і бити ворогів. Як ударить — одразу два чи три воїни падають з коней. Загубили вороги половину свого війська. Нарешті кинулися навтіки — бачать, що не перемогти їм Зееделея. А силач Зееделей стрибнув на коня і поскакав за ними навздогін.
Під’їхав Зееделей до ханського палацу. Дивиться — аж назустріч йому знову скачуть воїни хана. Знов Зееделей став до бою. Тим часом сестра Зееделея дізналася про те, що її брат б’ється один з ворогами. Почала вона думати-гадати, як допомогти йому. Запалила свічку й кинула на підлогу. Спалахнув ханський палац. Побачила ханська челядь пожежу і вдарила на сполох:
— Рятуйте хана!
Почули крики ханські воїни й повернули на допомогу своєму хану. Вже ледве б’ється украй знесилений, скривавлений Зееделей. Ніяк не здолати йому ханське військо. Але ханські раби побачили, що прийшов новий батор, і рушили йому на допомогу, щоб здолати жорстокого хана. Як побачили воїни, що Зееделей вже не один б’ється, що за ним стоїть сила велика, повтікали, рятуючи своє життя.
В’їхав Зееделей верхи на ханський двір, розбив ханську сторожу, прогнав хана та його посіпак.
Так силач Зееделей дав людям свободу.
