У одного чоловіка було три сини. Старший був скромним і працьовитим, а молодші — такими ледарями, що завжди звалювали всю роботу на старшого брата, і коли їм це вдавалося, самі ж глузували з нього і називали його простаком.
Якось покликав батько усіх трьох до себе і промовив:
— Я вже старий, і час вам самим подбати про себе. Я дам вам грошей, ідіть шукати своє щастя, а за рік повертайтеся назад.
Вийшли брати з будинку і розійшлися в різні боки: молодші пішли до великих міст, а старший — світ за очі.
Ішов він, ішов і дійшов до глибокої річки. Бачить: міст знесено повінню, а на тому березі зеленіють луки, ростуть густі ліси, але не служать вони людям, не приносять їм користі, тому що немає через річку переправи.
І вирішив тоді старший брат: «Треба міст зробити, щоб земля за річкою даремно не пропадала, нехай людям буде користь від моєї роботи».
Узявся він до справи і так старанно трудився, що міст вийшов на славу, а люди раділи і безупинно хвалили його.
Але коли він скінчив роботу, скінчилися і всі гроші, що дав йому батько, адже минув цілий рік, як він пішов із батьківської оселі.
«Доведеться мені повертатися додому ні з чим, — подумав він, — от посміються з мене брати».
Ліг він спати востаннє на березі річки. Спить і бачить уві сні, що підходить до нього старий і каже:
— Ти добре попрацював для людей, а про себе забув. Але ніяка праця не залишається без винагороди. Я залишу тобі вудку, і ти тричі закинь її в річку. Першого разу ти витягнеш чарівний гаманець: як струснеш його — посиплються золоті монети. Другого разу витягнеш глечик: як нахилиш — з нього постійно буде литися вино. А втретє ти витягнеш віничок, і теж не простий, а чарівний: вдариш ним два-три рази — будь-який старий помолодшає. Тільки пам’ятай, більше трьох разів не вдаряй!
Прокинувся вранці старший брат і думає: «Що за дивний сон я бачив?»
І раптом дивиться: вудка поруч лежить. «Дай, — думає, — спробую закинути її».
Закинув тричі, і усе вийшло, як казав старий.
Узяв він із собою гаманець, глечик і віничок, зав’язав їх у вузлик і вирушив додому.
Іде він дорогою і бачить — їдуть молодші брати, один з них віз рису везе, інший — віз шовкової тканини.
Як побачили вони старшого брата, так і почали глузувати з нього, зупинитися не можуть:
— Наш простак лише один вузлик додому несе!
Дісталися вони до будинку, батько зустрів усіх радісно, молодших синів похвалив, а старшого навіть не запитав, що він приніс: бачить, нічого в нього, крім маленького вузлика, немає.
Покликав він гостей, щоб відсвяткувати повернення синів, посадив за стіл. Тоді вийняв старший син чудесного глечика і почав усіх гостей пригощати вином: скільки не ллє з нього, а він усе повний. Потім вийняв гаманець, дав кожному гостю золоту монету, а гаманець батькові віддав. І скільки той не виймав з нього золота, гаманець повним залишався.
Радіє батько таким подарункам, а тут син як ударить його віничком.
— Що ти робиш, нешанобливий сину?! — вигукнув батько.
А син ще раз його вдарив. І раптом бачать усі, як із сивого старого перетворився батько на чорноволосого бадьорого чоловіка. Підхопився він з-за столу і давай танцювати на радощах, що усі хвороби його залишили.
Отут усі старі і баби прохати почали і їх ударити віничком. І після цього розпочалися такі веселощі, що про молодших синів усі й забули.
Лише стара бабуся була незадоволена, що онук лише тричі вдарив її віничком: вдарив би ще кілька разів, і було б бабусі знову сімнадцять років. Напевно, пошкодував онук віничка. І з бурчанням бабуся підібрала його і потихеньку пішла з кімнати.
А коли почали шукати бабусю, то в сусідній кімнаті лише зламані лозинки знайшли та порожній бабусин халат. А в рукаві його маленьке дитинча плачем заходиться. Довелося онукам няньчити власну бабусю.
А віничок увесь зламався.
От чому старі більше не молодіють.
