Бай i пастух

Жили в степу два брати-бідняки. Пішов старший найматися до бая пастухом. З баєм умова була така: якщо робітник відмовиться від якої-небудь роботи, то нічого за свою працю не матиме. А якщо хазяїн хоч раз розгнівається на робітника, то повинен віддати йому половину своєї худоби.

Домовились, і цілий рік робітник працював дуже добре.

Настав час розрахунку. Хазяїн удався до хитрощів.

Каже він робітнику:

— Із завтрашнього дня ти щоранку доїтимеш корів, удень збиратимеш кізяк, а ввечері лататимеш мій одяг[1].

— Ти, хазяїне, напевно, збожеволів — примушуєш мене робити жіночу працю.

А бай усміхається. Він уже не одного робітника так обдурив.

Відмовився бідняк од роботи й пішов до своєї юрти, так нічого за свою працю не отримавши.

Молодший брат вислухав розповідь старшого і пішов найматися до бая. Умови залишилися тими самими, що й для старшого брата.

Хазяїн дав йому пасти отару овець.

Першого ж дня пастух загнав далеко у степ овець і три дні не вів їх до водопою. Потім пригнав до високого обриву над річкою. Вівці побачили воду і почали стрибати з обриву. Так уся отара і втопилася.

Коли хазяїн дізнався про це, став лаяти робітника.

Але пастух сказав:

— Ну, хазяїне, коли ти розгнівався,— давай розрахунок!

Змушений бай віддати робітникові за умовою половину худоби, а самому шкода.

От зарізав він двох баранів і заховав їх у мішок. Але пастух підгледів і вийняв баранячі туші, а натомість сам заліз у мішок.

Уночі бай завдав собі мішок на плечі й почимчикував у степ, щоб сховатися від робітника. Іде й сам до себе говорить:

— Як добре, що я спекався такого працівника!

— Ні, ще не спекався! — шепче баєві на вухо пастух.

— Хай йому грець! — крикнув бай, підійшов до річки й розв’язав мішок. Виліз звідти робітник. Бай удав, що не здивувався.

Надійшов час лягати спати.

— Ти лягай збоку! — запропонував бай робітникові.

— Гаразд! — згодився робітник і розлігся над самісіньким обривом.

Уночі він перебрався на інше місце.

Бай хотів зіпхнути його у воду, але сам упав з обриву і втопився.