Розбите дзеркало

Корейська казка

Дуже давно це було. Тоді в корейських селах ніхто й не знав, що на світі існують дзеркала. В селах дзеркал не було, а в Сеулі вони були. Якось сільському купцеві довелося поїхати у справах до Сеула. Там він купив собі дзеркало, упакував його в скриню та й привіз додому. Вдома купець нікому не розповів про своє придбання: ні дружині, ні матері, ні батьку, ні сину.

Коли нікого не було в кімнаті, купець відчиняв скриню, де лежало дзеркало, й дивився в нього. Дуже подобалось йому дивитися в те дзеркало.

Помітила дружина, що чоловік частенько відчиняє потайки скриню, і вирішила дізнатись, що він там ховає. Вибравши час, коли купця не було вдома, відчинила вона скриню, нахилилась і заглянула. А з скрині на неї дивилась молода, красива жінка. Заплакала вона:

— Мій чоловік привіз собі нову дружину! А мене тепер з дому на двір вижене!

Почула її плач мати купця, прибігла дізнатися, що трапилось. А та й каже їй крізь сльози:

— Мій чоловік ховає в скрині нову дружину. На мене він тепер і дивитись не захоче!

Глянула мати в скриню, а звідти на неї стара баба дивиться.

Накинулась стара на молоду:

— Боги, мабуть, розум у тебе забрали! Це мені потрібно плакати. Мій син привіз собі нову матір! Мене він тепер і признавати не захоче!

І стара також почала плакати. Так сиділи вони обидві — стара й молода — і голосно плакали.

Почув їх батько купця — прибіг дізнатися, що трапилось. Почали жінки навперебій розповідати йому про свої нещастя. Одна каже, що чоловік привіз нову дружину з Сеула, друга — що він собі нову матір привіз. Обидві плачуть та й на скриню показують.

Підійшов старий до скрині, відчинив її, глянув і закричав не своїм голосом:

— У вас обох очі на потилиці! Нема тут ні жінки, ні матері, а привіз мій син собі нового батька!

І почав теж плакати.

Так сиділи вони втрьох: дружина, мати, батько — і голосно, на всю хату, плакали.

Почув їх із двору син купця. Йому нещодавно виповнилося сім років, але він був найвідоміший бешкетник та розбишака на всій вулиці. Прибіг хлопчик до кімнати, в одній руці тримаючи цукерку, а в другій — великий камінь. Мабуть, він щойно за собакою гнався.

Бачить хлопчик, що й мати, й баба, й дід плачуть і все на скриню показують. Заховав він руку з каменем за спину й заглянув у скриню. Дивиться — в скрині якийсь хлопчик сидить і в руці цукерку тримає.

— Ах ти негідник!— закричав син купця.— Ти у мене цукерку вкрав. Ось тобі, тримай!

І він з усього розмаху кинув в хлопчика камінь. Дзеркало розлетілось на дрібні шматочки.

Не стало у купця більше дзеркала. А все тому, що він нікому не показав своє придбання і хотів один ним користуватись.

Джерело: Корейські народні казки: Пер. з рос.— К.: Компас, 1993
Переклад: О. Килимник, І. Килимник

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up