Скупий і скнара

Кримськотатарська казка

В одному селі жив багатий чоловік на прізвисько «Скупий». Прозвали його так недаремно: в нього годі було випросити кухлика води в дощовий день. Якщо приїжджали здалеку гості, він розламував на дрібні шматочки коржа і, пригощаючи, казав, що за цього коржа віддав стадо овець і що купив його у святого чоловіка, який запевняв, що цим коржем можна нагодувати тисячу людей.

— Їжте, любі гості, пригощайтесь, — примовляв з усмішечкою господар, — їжте і скажіть мені, чи не підманув мене святий чоловік, сказавши, що коржа цього випечено з борошна, яке впало з небес, і що хто покуштує його — тому очі стануть зіркіші, руки сильніші, обличчя красивіше…

Їдять гості сухого коржа, дивляться один на одного й кожен міркує про себе: «Ага! Значить обличчя моє — змінилось, значить корж почав діяти…» І починають гості в один голос запевняти господаря, що вже ситі і вдячні йому за таке частування…

Почув якось Скупий, що в місті Ак’яр живе чоловік, який навряд чи поступиться йому в скупості й жадібності. Втратив Скупий сон і спокій і вирішив перевірити, чи це й справді так.

Зібрався він у дорогу. Одягнув свій найкращий халат, пов’язав на голову нову чалму, взяв у руки дорогу різьблену палицю — нехай той скнара побачить, що до нього в гості прийшов не якийсь там бідняк, а знатний і багатий чоловік!

Скнара з радістю зустрів гостя, завів його до оселі, посадовив на почесне місце, довго розпитував про здоров’я внуків, дітей, дружин, батьків, близьких і далеких родичів, сусідів, багатих людей села, про погоду, про врожай і, коли вже розпитувати було нічого, він і каже:

— Любий мій гостю, я хотів би щедро, як і належить доброму господареві, пригостити вас удома, але в мене тріснув казан, а новий, який я замовив найкращим ливарникам міста, ще не готовий. Отож я запрошую вас на ринок, в обжерний ряд, де найкращі кухарі міста запропонують і плов, і шашлик, і чебуреки — все, чого душа забажає…

Прийшли вони в обжерний ряд, а гість і каже:

— Любий друже, навіть до нас долинули чутки про те, що на вашому базарі найсмачніший кисляк, і я хотів би, щоб ви почали своє частування саме з нього…

Скнара розшукав на ринку продавця кисляку і каже йому:

— Цей знатний чоловік приїхав до мене в гості здалеку, і я хочу пригостити його твоїм чудовим кисляком!

— Правильно зробили, що привели його до мене! — радо відповідає торгівець. — Мій кисляк найкращий у Криму! Його можна порівняти хіба що тільки зі свіжою сметаною!

— Зі свіжою сметаною? — перепитав Скнара. — Якщо ти порівнюєш його зі свіжою сметаною, то виходить, що сметана краща від кисляку? Тоді я пригощу його свіжою сметаною! Для любого гостя нічого не шкода!

Підвів Скнара гостя до продавця, який торгував сметаною, і каже:

— Я хочу почастувати свого гостя найсвіжішою, найсолодшою сметаною!

Зрадів продавець покупцеві та й каже:

— Такої сметани, як моя, ви не знайдете на всьому ринку! Солодка, свіжа і за жирністю навряд чи поступиться найкращій соняшниковій олії!

— Соняшниковій олії? — перепитав Скнара. — Я не дозволю собі частувати мого гостя якоюсь сметаною, якщо на ринку є жирніша і корисніша для здоров’я олія!

Підвів Скнара гостя до продавця олії і каже:

— А подай-но нам найжирнішої, найкориснішої для здоров’я олії!

Зрадів продавець покупцям і каже:

— В мене найкорисніша для здоров’я соняшникова олія в усьому Криму! Вона прозора і чиста, як вода з гірського джерела!

— Вода з гірського джерела? — перепитав Скнара і повів гостя до водоносів.

Привів і запитує:

— У кого з вас вода з гірського джерела?

— Підходьте до мене! — гукає один з водоносів. — У мене вода зі срібного джерела, яке б’є біля підніжжя гори Демерджі! Вип’єте кухлика моєї води — і відчуєте, ніби ви вдихнули ковток повітря біля самого джерела!

— Отже ковток повітря біля самісінького джерела корисніший, ніж кухлик води? — перепитав Скнара і потягнув стомленого гостя до підніжжя гори.

Ішли вони, йшли і прийшли нарешті до джерела. Зупинилися і ледь переводять подих. Побачив їх дідусь, який набирав воду з джерела, та й каже:

— От коли б ви піднялися на вершину гори і там зробили всього один ковток повітря, ви б зрозуміли, що таке найчистіше, найкорисніше для здоров’я повітря в Криму!

Не дав Скнара віддихатися гостеві й, ухопивши його за рукав, потягнув угору. Але не витерпів гість, гепнувся на землю і, коли прийшов до тями, каже:

— Любий друже, я щиро вдячний тобі за щедрість! Коли я повернусь додому, всім розкажу, який ти гостинний чоловік.

Обнялися вони, потиснули один одному руки, побажали один одному здоров’я та й розійшлися. Іде голодний і втомлений Скупий дорогою і міркує: «А я гадав, що тільки я найжадібніший, найхитріший чоловік на всьому білому світі…»


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up