Хитрий торговець

Кримськотатарська казка

Жив собі в одному селі чесний, порядний чоловік. Якщо хтось звертався до нього по допомогу — нікому не відмовляв. Попроситься переночувати якийсь мандрівник — пустить в оселю, нагодує, спати покладе. А сам позичить в сусідів гроші — обов’язково поверне вчасно. Ось такий був чоловік.

Вирішив якось цей чоловік вирушити в Мекку, здійснити хадж, побувати в святих місцях, помолитися за всіх живих і померлих у своєму селі. Зібрав він за допомогою односельчан грошей на дорогу, взяв у руки палицю, торбину з їжею і вирушив у далеку дорогу.

Ішов він, ішов і дійшов до моря. Тут він відшукав корабель, щоб продовжити шлях, домовився з господарем судна, що той забере його з собою, залишив свою, вже майже спорожнілу, торбину і пішов на берег запастися їжею в дорогу. На березі він помітив торговця, котрий торгував фруктами, сиром, яйцями, коржиками. Узяв чоловік коржика, десяток яєць, хотів розрахуватися — а виявилось, що гроші залишилися в торбині на судні. Торговець відмовився брати назад коржика і яйця. Чоловік заквапився на судно за грішми.

Поки він розшукав свою торбину та відрахував гроші, матроси підняли вітрила і корабель відплив від берега. Ось так чоловік мимоволі опинився в боржниках. А якщо чесна людина стає боржником, то борг не дає їй спокою. Кожного разу, коли цей чоловік розв’язував свою торбу і з їдав шматочок коржика чи яйце, він відчував себе винуватим.

Дістався чоловік до Мекки. Помолився на святій землі за себе, за всіх близьких і знайомих, за торговця, перед яким вважав себе винуватим, і вирушив у зворотну дорогу. Одного чудового дня він дістався знайомого берега і поспішив до торговця. Підійшов, привітався, вибачився і подає торговцю гроші. Торговець порахував гроші і повернув їх чоловікові:

— Півроку ти здійснював хадж… За цей час із взятих тобою десяти яєць могли вилупитися десять курчат. Курчата стали б курми, кури знесли б мені не десять, а десять разів по десять яєць… Отож ти мені винен у сто разів більше…

Чоловік радий був би заплатити, але в нього не лишилося стільки грошей і позичити йому було ні в кого. Хто ж незнайомцеві в чужому краї гроші позичатиме? Потягнув торговець чоловіка до судді. Суддя уважно вислухав обох, але суперечки вирішити не зміг. Торговець був упертою людиною. Доручивши стою торгівлю синові, він почав водити свого боржника від одного судді до іншого.

Вже всі у цій країні знали про суперечку. І щоразу, коли бачили торговця, який волочив за рукав боржника, сміялися і показували на них пальцем.

Одного дня торговець і боржник прийшли до найголовнішого судді. Той уважно вислухав їх та й каже:

— До мене вже дійшли чутки про вашу суперечку. Дайте мені тиждень, і я вирішу ваш спір.

З ким тільки не радився головний суддя, до яких тільки книг не заглядав, а вирішення знайти не міг. Так минуло шість днів. На сьомий день, коли вранці він йшов до двірцевого майдану, побачив хлопчаків, які гралися неподалік. Один хлопчик сидів, схрестивши ноги на підвищеному місці, нижче розташувалися піддані, які зі сміхом дивились, як один хлопчик тягне другого за рукав.

Зупинився головний судця і вирішив подивитися, чим закінчиться ця гра. Він уже здогадався, що вони грають в судцю і сперечальників.

Хлопчик, який зображував торговця, підвів свого боржника до «судці» і голосно заявив у чому він звинувачує «боржника». Хлопчик, котрий зображував судцю, уважно вислухав торговця і запитує в нього:

— Скажи мені, чесний мандрівнику, які яйця ти купив у торговця — сирі чи варені?

— Звичайно, варені, — відповідає уявний боржник. — Де б я міг зварити їх на судні?

— Скажи мені, торговцю коржиками, сиром, яйцями та іншими їстівними продуктами, чи правда, що яйця були варені?

— Правда, головний судця! — відповідає уявний торговець.

— Скажіть мені, жителі міста, — мовив уявний судця, — чи чули ви коли-небудь, щоб квочка висиджувала курчат з варених яєць?

— Не чули! — відповідають довкола хлопчаки.

— Скажи мені, торговцю, — запитує «судця», — чи ти чув, щоб з варених яєць квочки висиджували курчат?

— Не чув, пане головний судця! — відповідає «торговець».

— Жителі міста, я оголошую своє рішення з цієї справи! — уявний суддя підняв руку, точнісінько так, як це робив сам головний судця. — За те, що торговець обманув цього чесного чоловіка, який не зі своєї вини став боржником, я присуджую торговцеві сорок ударів палицею!

Хлопчаки з вигуками і сміхом схопили удаваного торговця, повалили його на землю і завдали йому сорок ударів палицями. Удаваний торговець, весь у сльозах, підвівся і хотів іти, але «судця» зупинив його:

— Зачекай, нечесний торговцю, це тільки половина мого рішення. Вислухай другу половину. Через твою жадібність цей чесний чоловік не зміг вчасно повернутися додому, до своїх рідних і близьких. Я наказую тобі виплатити йому стільки грошей, щоб він міг купити собі віслюка, на якому доїде додому. Окрім цього, ти даси йому безкоштовно стільки продуктів, скільки потрібно на дорогу!

Здивувався головний суддя, як просто і справедливо вирішили «нерозв’язний спір» хлоп’ята, і заквапився на майдан, де на нього вже очікували торговець, боржник та інші люди, які посходилися сюди з усіх куточків держави.

Головний суддя першим запитав торговця, але спочатку змусив того поклястися на Корані, що він казатиме правду і тільки правду:

— Скажи мені, торговцю, якими яйцями ти торгуєш на причалі — вареними чи сирими?

— Звичайно ж, вареними! — випалив торговець, який не чекав каверзи від головного судді.

Сорок ударів палицею отримав хитрий торговець привселюдно на майдані. Заплатив за віслюка, якого підвели боржнику, заплатив за хурджун їжі, що ним нав’ючили віслюка і, повернувшись додому, поклявся, що більше ніколи і нікого не буде обманювати.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up