Побачили комарі, як вовк до коня крадеться, і питають:
— Куди це ти, Сірий?
— На вигін, коня примітив. Ось роздеру і славно пообідаю.
Комарі ну охкати:
— І ти сам гадаєш коня подужати? Зроду-віку такого не бувало! Нас якось п’ять тисяч на одного коня налетіло, і то над силу з ніг ізвалили, та ще, падаючи, він половину з нас передушив. А тебе одного він одразу прищикне!
Почув це вовк, замислився. Мізкував-мізкував та й надумав:
— Ну його, зв’язуватися ще, піду я ліпше геть, поки живий.
Та й подався деінде шукати, чим би поживитися.
