— Братику льоде, агей, братику льоде, ви дужчий за всіх?
— Був я дужчий за всіх, та пригріло сонце й розтопило мене.
— Братику сонце, агей, братику сонце, ви дужче за всіх?
— Якби я було дужче за всіх, хіба заступила б мене темна хмара?
— Хмарино-сестрице, агей, хмарино сестрице, ви дужча за всіх?
— Ох, якби я була дужча за всіх, хіба вода з мого тіла лилася б дощем на землю?
— Братику дощику, ви дужчий за всіх?
— Ні, якби я був дужчий за всіх, земля не поглинала б мене.
— Землице-сестрице, агей, землице-сестрице, ви дужча за всіх?
— Ох, коли б я була дужча за всіх, хіба трава розривала б мені груди?
— Травице-сестрице, агей, ви дужча за всіх?
— Ні, ні, я не дужча за всіх! Якби я була дужча за всіх, хіба скубли мене вівці?
— Овечко-сестричко, ви дужча за всіх?
— Коли б я була дужча за всіх, хіба хижий вовк накидався б на мене?
— Вовчику-братику, агей, вовчику-братику, ви дужчий за всіх?
— Ох, коли 6 я був дужчий за всіх, хіба мисливець стріляв би мене, щоб напхати мою щкуру половою?
— Мисливчику-братчику, агей, мисливчику-братчику, ви дужчий за всіх?
— Ні, якби я був дужчий за всіх, хіба миша погризла б гніт у моїй рушниці?
— Мишко-сестричко, ви дужча за всіх?
— Ех, коли була б я дужча за всіх, хіба ловив би мене кіт?
— Котику-братику, агей, котику-братику, ви дужчий за всіх?
— Якби я був дужчий за всіх, не терпів би стільки від пса.
— Песику-братику, агей, песику-братику, ви дужчий за всіх?
— Та коли б я був дужчий за всіх, хіба мурашва точила б мій черепок?
— Мурашко-сестричко!
— Слухаю вас!
— Чого у вас така велика голова?
— Від безлічі думок і турбот повсякденних.
— Чого у вас такий тонкий поперек?
— Від щоденної праці.
