Був собі колись багач, та такий скупий, що давав своїм наймитам по шматку хліба вранці й казав: «А обід я сам принесу». А тоді йшов додому, і наймити мусили працювати до вечора голодні.
Почув про це один хитрий парубок та й проситься до багача в найми. Багач бачить, що парубок дужий та хвацький, і бере до себе на роботу. Потім кличе кухаря й загадує, аби той дав парубкові снідати.
Поснідав хлопець, а тоді й каже хазяїнові:
— Хазяїне, давай я заразом і пообідаю, адже так нам обом краще. Тобі не доведеться нести обід у поле, а я працюватиму без відпочинку.
Сподобалися хазяїнові слова наймита, вирішив він, що йому й справді так вигідніше, ото й погодився. А парубок сів та всмак пообідав. А хазяїнові знову каже:
— Господарю, не прийду я ввечері їсти, не гаятиму часу. Либонь, повечеряю заодно, адже так нам обом краще.
Хазяїн погодився. А парубок з’їв усе, що йому принесли, й питає:
— Господарю, що ви робите після вечері?
— Як-то що? — дивується хазяїн.— Спати лягаю.
Парубок низенько вклонився та й каже:
— От спасибі, хазяїне, піду і я спати.
