Про пана-капітана

Українська казка

Був, де не був, один пан-капітан, який любив хвалитися великою силою. Раз він привів до кузні коня, аби підкувати, і каже ковалеві:

— Гей, слухай сюди! Зроби дві підкови для мого коня, та щоб вони обидві були з доброго заліза! А ще — роби швидко, бо я збираюся на лови.

Коваль одразу взявся до роботи. Постукав, постукав — одна підкова уже є!

Пан-капітан узяв її до рук — підкова розламалася.

— Слабе залізо! Давай ліпше!

Коваль посміхнувся. Почав кувати знову. Коли була підкова готова, подав панові.

Пан-капітан її лише зігнув. І наказує:

— З твердішого, твердішого заліза!

Коваль зробив ще одну підкову.

Вхопився пан ламати її. Витискує із себе всі сили — підкова і не гнеться.

— Може бути! — каже. — Тільки швидше куй, бо мене вже чекають на лови.

Кінь стоїть підкований, б’є по землі копитами. Коваль чекає плату. Пан-капітан вийняв золотого і дав ковалеві:

— За добру роботу!

Але коваль каже:

— Пане-капітане, ваш золотий слабий! — і зламав монету, якби була зі скла.

Придивився пан до коваля. Вийняв ще два золоті. Коваль склав їх разом і зігнув.

— І ці не годяться!

Пан-капітан дуже здивувався. Та що мав чинити? Вийняв із кишені вже три золоті.

Коваль підкинув гроші на долоні та й каже:

— Ці вже добрі!

І пан-капітан більше не хвалився великою силою.

Джерело: Дванадцять братів. Закарпатські казки.— «Карпати», Ужгород, 1972.

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up