Таджицькі казки

• Пузир Був собі пузир, круглий ненажера-пузир. Котиться він якось дорогою, а назустріч йому кіт. — Куди йдеш, волоцюго-коте?! — спинив його пузир. Кіт нашорошив вуха, глипнув сердито й одказав: А тобі що до мене, надутий пузирище?! — Я тебе з’їм! — Ну й безкебетний ти! — каже кіт.— Ще побачимо, хто кого з’їсть. Та я тебе… — і не […]
• Рана від сокири і рана від слова Жив колись дроворуб. Щоранку брав він мотузок та сокиру, йшов до лісу, нарубував в’язку дров, завдавав собі на плечі й ніс на базар. Одного разу зрубав він велику суху арчу[1] й почав її колоти, як де взявся величезний ведмідь. Побачив його дроворуб, злякався. «Зараз він мене роздере»,— мовив безнадійно. Та ведмідь не зачепив дроворуба, лише […]
• Рогатий Іскандар Було це чи ні, однак кажуть, що жив колись падишах на ймення Іскандар[1], могутній був володар — сім країн підкорив. І велів він убивати кожного цирульника після того, як той поголить йому голову. І ніхто не міг збагнути тієї таємниці. Через якийсь час в усіх Іскандарових володіннях майже не лишилося цирульників. Жила в тому краї бабуся. […]
• Салім-богатир Було це чи ні, та жив колись падишах і правив він сімома країнами. Одного разу покликав падишах своїх візирів і сказав: — Знайдіть мені жінку, кращої від якої не було б у цілому світі. Ходили вони, ходили, шукали, шукали, а дівчини, яка припала б володареві до серця, знайти не могли. Засмутився падишах і, щоб тугу […]
• Семеро братів і сестра Було таке чи ні, та жили колись у наших краях чоловік і жінка. Мали вони семеро синів, а дочки жодної. Сини часто казали матері: — Неню, нам так сумно самим. Якби в нас була сестра, ми б її шанували, піклувалися про неї. А брати ті були мисливці, ходили на полювання високо в гори й поверталися […]
• Сови Колись сови[1] живилися самими гайворонами. Щодня кожна сова патрала їх по дванадцятеро. Думали, думали гайворони, як позбутися цієї напасті, й нічого не могли придумати. Тоді головний гайворон дав їм таку раду: — Усім нам настане капець, якщо ми й далі будемо бездіяльні. Тож попереламуйте мені крила й ноги й покиньте мене там, де літають сови. […]
• Так шахрайці й треба Була собі лисиця, і така вже хитра: попоїсти любила смачно, а працювати лінувалася. Одного дня надокучило їй сидіти самій у норі, тож вийшла трохи надвір погуляти. Іде собі дорогою, а назустріч їй черепаха та мурашка — Ти хто така? — питає лисиця черепаху. — Як хто? Черепаха. — А це що за звір? — кивнула лисиця на […]
• Талант Була собі працьовиту мурашка. Одного разу гриф побачив, як тягне вона більшу за себе зернину, й подумав: «Яка дужа! Хіба можна не захоплюватися нею?» Оте своє захоплення він виповів мурашці, а наостанок додав: — Я теж не без таланту. Маю такий гострий зір, що зернину проса за фарсанг[1] побачу. — Фарсанг — віддаль чимала, щось мені не […]
• Товариська умова Заприязнилися якось два перепели. Умовилися вони товаришувати й завжди підсобляти один одному в скруті. Одного дня гуляли вони й натрапили на просяний лан. Наклювалися зерна, поспівали й веселі повернулися до своїх жител. Домовилися прилітати на той лан щодня і лише удвох. Та один перепел зневажив товариську умову й полетів на просяний лан сам, йому прикортіло […]
• Троє псів і вовк Якось троє псів загледіли вовка накинулись до нього. Той бачить, що непереливки, і навтікача. Собаки за ним. Довго вони його ганяли. І таки вовк ухоркався. Насилу винесли його ноги на крутий пагорб — сів, відхекується. Аж ось і пси. Повернувся він до них та й каже: — Стійте! Чого ви женетеся за мною? Почувши таке, собаки […]