Дружила курка з яструбом. Яструб часто прилітав до курки в гості і розповідав їй про те, як приємно літати високо в небі. І ось курці теж заманулося літати, але вище тину на, своїх крилах вона ніяк не могла піднятися.
Яструб почав її вчити літати. Не встиг він, проте, навчити курку літати як слід, як поміж них почалася сварка, і дружба їхня закінчилась. І до цього часу кури можуть злетіти лише на мур або тин…
А дружба їхня розлагодилась ось чому. У яструба було на шиї красиве намисто, а на голові гребінець. На це намисто, і гребінець дуже заздрився півень.
«Ех, мені б їх! Гребінець я взяв би собі, а намисто віддав би курці», думав півень.
Якось яструб прилетів до півня й курки в гості. Вони почастували його блекотою. На яструба найшов такий дурман, що він довго не міг прийти до пам’яті. А тимчасом півень украв у яструба намисто і гребінець. Намисто півень віддав курці, а гребінець узяв собі. Відомо, що півень любить похизуватися: надів він гребінець на голову і пішов по сусідах.
Коли яструб опритомнів від блекоти і прийшов до пам’яті, він побачив: немає в нього гребінця на голові, немає і намиста . на шиї. Що робити?
— Віддай намисто! — став вимагати у курки яструб.
Курка намиста не віддає, воно їй дуже сподобалось. Вона й не знала, що не можна брати чужого. Стала курка з яструбом сперечатися.
Яструб розсердився і хотів кігтями зірвати намисто з курки, але тут ниточка порвалась, і перлинки розсипались.
— Гаразд же,— сказав яструб.— Видно, прийшов кінець нашій дружбі! Але я не забуду цього! І ти ще згадаєш мене, та буде пізно!..
Полетів яструб.
Минуло багато часу. Яструб більше не показувався.
У курки вилупились курчата. Одного разу в сонячний день вивела курка своїх курчат на подвір’я і почала безтурботно порпатися в землі, викльовувати, що трапиться: черв’ячків, личинок, насіння. Раптом помітила курка високо в небі яструба. Курка зраділа:
— Летить мій старий приятель! Видно, він забув про намисто…
А яструб не забув і летів він не за тим, щоб відновити дружбу. Помітивши курку з курчатами, яструб каменем кинувся на землю, схопив кігтями одне курча і полетів з ним. Так він почав мститися курці й півневі за намисто й гребінець.
Курка горює, а яструб не дає їй спокою і щороку бере її курчат.
Не знаючи, як врятуватися від цього лиха, курка захотіла відшукати розсипані перлини намиста і стала з курчатами і півнем порпатися в гною. Але вона не могла знайти жодної перлини.
Якось раз півень знайшов одну перлину, але залишив її без уваги. Чи то ж до перлини було півневі, коли такий гарний гребінець красувався в нього на голові!
А курка весь вік розриває гній, все порпається і шукає перлини від намиста. Шукає — і не знаходить…