Один ведмідь, коли він став дуже старим і не і міг уже полювати на корів і биків, не міг лазити по високих деревах, щоб красти звідти мед у бджіл, розвів курей і почав харчувалися ними. Але кури погано розводились у нього: не було у ведмедя курника, і курей викрадали хижі птахи. Щоб позбутися такого лиха, ведмідь вирішив побудувати курник.
Довідалась про це лисиця і прийшла до ведмедя.
— Адже я добре теслярую і можу побудувати тобі курник, який ти хочеш,— сказала лисиця.
Зрадів ведмідь лисиці-тесляру і доручив їй побудувати курник. Лисиця почала роботу і швидко побудувала гарний курник. Ведмідь оглянув курник і залишився ним задоволений: стіни міцні, високі, кормушки е, поставлені сідала і навіть улаштовані гнізда, щоб класти яйця.
За старанну роботу ведмідь щедро нагородив лисицю, і та пішла собі.
Але у ведмедя знову кожний день пропадали кури, хоч і гарний був курник.
Тоді ведмідь найняв вовка, щоб той стеріг курей.
У першу ж ніч вовк піймав біля курника ту саму лисицю, яка побудувала курник. Очевидно, це вона й крала курей. Лисиця влаштувала в курнику потайну, непомітну лазівку, влазила через неї в курник і виносила курей.
— Яка ти невдячна! — сказав ведмідь лисиці.— За це ти будеш покарана.
Наказав він вовкові прив’язати лисицю до великого дерева, а сам вирвав з коренем велику березу і одним ударом прибив лисицю. Так відбувся суд ведмедя над лисицею-теслярем.
