Молодий мисливець

Жив-був собі один єгет. І був той єгет спритним мисливцем. От раз пішов він на полювання. Зустрівся йому вовк. Єгет хотів убити його, але вовк почав благати людською мовою: «Не і вбивай мене, єгете! Коли-небудь я тобі у великій пригоді стану». Єгет не вбив вовка і пішов собі далі.

Побачив мисливець-єгет беркута і хотів було його підстрелити, але беркут теж заговорив людською мовою: «Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану». Мисливець-єгет пішов далі. От побачив він у воді золоту рибку і захотів піймати її, але золота рибка так само почала благати людською мовою: «О єгете, залиш мене! Скрізь, де б ти не був, я прийду тобі на допомогу». Не зачепив єгет рибки і пішов далі. І от побачив він здалеку хатинку. З комина хатинки йшов дим. Єгет пішов до тієї хатинки. В ній жила злюща-презлюща баба. Вона зустріла єгета і почала розпитувати його, звідкіля і куди він іде.

— Я дам тобі одну роботу. В лісі пасуться троє моїх коней. Ти спіймай їх і приведи сюди. Приведеш — віддам за тебе одну з трьох дочок, яку покохаєш, а не приведеш — з’їм тебе,— сказала баба.

Мисливець-єгет пішов до лісу, але коні не давались йому до рук. Стомився мисливець, сів на камінь та й заплакав.

Підійшов до нього вовк і запитав:

— Чого ти плачеш, єгете?

— Як же мені не плакати! — відповів єгет.— Баба звеліла мені піймати трьох її коней, але я не можу впіймати їх. Тепер баба з’їсть мене.

— Не сумуй,— сказав вовк і за мить пригнав трьох бабиних коней до єгета (а коні ці якраз і були бабиними дочками).

Єгет привів коней до баби.

— Нащо далися йому до рук? — почала кричати баба на дочок і знову пустила їх до лісу.— Коли він знову почне ловити вас, оберніться пташками і здійміться в повітря,— сказала вона дочкам.

Так воно й сталося: тільки-но єгет захотів піймати їх, вони обернулися пташками і знялися в повітря. Гірко заплакав мисливець-єгет. Та ось з’явився беркут і допоміг йому піймати пташок.

Баба ще дужче розлютилася і сказала дочкам:

— Коли він буде знову ловити вас, оберніться рибами і пливіть у глиб моря.

Баба знову наказала єгетові піймати коней. Єгет знову погнався за ними і вже навіть піймав, але вони обернулися на рибок і попливли в глиб моря. Сів єгет на березі і з горя заплакав. Та ось підпливає до берега золота рибка і говорить:

— Не сумуй, єгете, я допоможу тобі… Троє коней цього єгета обернулися на рибок і запливли у глиб моря. Розшукайте їх і приведіть сюди! — наказала вона рибам.

Риби одразу ж розшукали їх і привели до єгета.

Тоді баба сказала йому:

— Ось тобі три дочки, вибирай яку хочеш!

Єгет вибрав молодшу дочку.

Тоді молодша дочка і каже єгетові.

— Наша мати дуже люта: вона оберне мене на рябу, горбату дівку, середню сестру зробить літньою, а найстаршу — дуже гарною. Не помились, вибираючи!

Баба, й справді, наказала йому вибирати котру хоче з трьох дочок. Мисливець-єгет сказав:

— Добре, мені он ту рябу та горбату!

Ще більше розлютилася баба і сказала дочкам:

— Горе мені! Нічого не могли ви вдіяти! Та я сама справлюся з цим єгетом. Іди зараз у хлів,— сказала вона єгетові,— виведи звідтіля коняку і об’їздь її.

Молодша дочка сказала єгету:

— Вона сама обернеться на коняку. Ти одразу візьми залізний сукмар[1], як тільки зайдеш до хліва, удар її. Потім вона захоче піднятися з тобою в повітря, а ти вдар її сукмарем по голові,— тоді вона нічого не зможе вдіяти.

Пішов мисливець-єгет у хлів і взяв у руки залізний сукмар.

Коняка хотіла вдарити його ногою, але єгет оперіщив її сукмарем, вивів і сів верхи. Коняка підстрибнула майже до даху хатинки, а єгет — її сукмарем по голові. І коняка опустилась на землю. Єгет об’їздив її і знову привів у хлів.

Коли єгет пішов, коняка обернулася на бабу і, непомітно пробравшись у хату, лягла на печі, поскаржившись, що в неї, мовляв, голова болить.

Довелося їй видати молодшу дочку за єгета. Кажуть, що й зараз вони живуть-поживають та добро наживають.

=====================================================

[1] Сукмар — кийок.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up