Борсук і куниця якось бігли лісовою стежкою і побачили шматок м’яса. Підбігли вони до своєї знахідки.
— Я знайшов шматок м’яса!— закричав борсук.
— Ні, це я знайшла шматок м’яса!— закричала на весь ліс куниця.
Борсук своє:
— Це я знайшов! Нема чого даремно сперечатися!
Куниця своє:
— Я перша побачила!
Так вони сперечалися-сперечалися, ледве до бійки не дійшло.
Тоді борсук запропонував:
— Ходімо до судді. Нехай він нас розсудить.
А суддею у цьому лісі була лисиця.
Вислухала лисиця борсука і куницю та й каже:
— Дайте мені сюди вашу знахідку.
Віддали борсук і куниця судді шматок м’яса. Лисиця сказала:
— Треба цей шматок поділити на дві рівні частини. Одну частину нехай візьме собі борсук, другу — куниця.
З цими словами лисиця розірвала шматок на дві частини.
— Це несправедливо,— заскавчав борсук.— У куниці шматок більший.
— Ми цю біду виправимо,— сказала хитра лисиця і відкусила від долі куниці значну частину м’яса.
— Тепер у борсука шматок більший,— закричала куниця.— Це несправедливо!
— Нічого! Ми і цю біду виправимо! Я люблю, щоб усе було по справедливості.
Сказавши так, лисиця знову відкусила шматок м’яса, та вже від долі борсука. Тепер виявилося, що у куниці залишився шматок більший, ніж у борсука. Тоді лисиця не розгубилась і відкусила від шматка куниці. Отак вона вирівнювала шматки до того часу, поки від знахідки нічого не залишилося.
Мабуть, правду кажуть розумні люди: скупі і непоступливі завжди зазнають більших збитків.