Бик-поет

Кубинська казка

Один господар вийшов на пасовище й заходився оглядати з рогів до ратиць старого бика, якого він давно вже не запрягав, а тепер вирішив повести на продаж. І селянин сказав уголос:

Він же старий, і я продам його різникові.

Але бик почув це і відповів йому:

Ти впіймав мене на лузі,
щоб орав я, молодий,
а тепер я вже старий,—
то в різницю по заслузі?
Ми були з тобою друзі,
я тобі поміг-таки;
і, коли усі телички
ходять пастовнем зраділо,
хочеш ти, щоб моє тіло
порубали на шматки.

Хто б це міг подумать, знати
два чи три роки тому:
я тобі довіривсь — «му!» —
щоб на тебе працювати.

А зробився ти багатий —
зрадив бідного бика.

Ти забрав мене з лужка
на орання молодого,
став не вартим я нічого,—
ти ведеш до різника.

Тоді чоловік зглянувся над биком і залишив його на пасовищі, щоб він там ходив і пасся аж до смерті.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up