Якось слон і лев любесенько собі подорожували. Ось підійшли вони до водоймища, а тоді до замуленого болота. Лев і каже:

— Водою я перебрести не можу, а от болотом перейду.

А слон йому відказує:

— Куме леве, а я водою можу перейти, а от болотяним мулом аж ніяк.

І тоді вони домовилися: як ітимуть водою, лев сяде на слона, а як болотом — слон їхатиме верхи на левові.

Аж ось на середині річки лев так міцно вчепився в слона, аби не впасти, що й пазури загнав йому в боки.

Тоді слон і каже:

— Куме леве, ти робиш мені боляче!

А лев йому у відповідь:

— Куме слоне, кожен хапається своїми пазурями…

Так перейшли вони річку й наблизилися до болота. Там слон став на лева, а посеред болота відчув, що ось-ось упаде, тож обхопив лева хоботом.

Лев невдоволено крутнувся й мовив:

— Куме слоне, що ви собі дозволяєте?

А слон йому на те:

— Не дивуйся, куме: хто не має пазурів, той душить хоботом.