Казка, яка не має кінця

Кубинська казка

Жили собі набридливі діти. Яким найбільше подобалося слухати казки. Тільки-но скінчиться одна, вони вже просять розказувати другу. І ніколи не стомлювались. Не відчепляться, хоч ти вже язиком ледве володаєш.

Але знайшовся казкар, який розповів їм таке:

— Якось ішов я дорогою, шукаючи пригод, і, коли звертав на інший шлях, натрапив на вервечку індиків. Вони тяглися один за одним. Я спробував був проскочити крізь них. але де там! Ступає індик, за ним другий індик, за ним знов індик, потім ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик…

Один із дітлахів, який уже стомився слухати, спитав у нього:

— Ну а далі, далі що?

— Далі? Треба зачекати, поки пройдуть усі індики. Я також чекав, поки всі вони пройдуть. І дивився, як іде індик, потім ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик, І ще індик, і ще індик, і ще індик, і ще індик…

Так він тягнув розповідь доти, поки діти не повтікали.— їм набридла казка, яка не має кінця.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up