Казка про коржа

Норвезька казка

Були собі дід та баба, і мали вони семеро голодних онуків. І заходилась баба пекти їм коржа. Замішений на молоці, корж сходив на сковороді, пухкий і рум’яний. А навколо стояли діти, на ослінчику сидів дід, і всі дивилися на сковороду.

— Дайте мені, бабусю, шматочок коржа, я так хочу їсти! — сказала одна дитина.

— Дайте, люба бабусю! — сказала друга.

— Дайте, люба, мила бабусю! — сказала третя.

— Дайте, люба, мила, добра бабусю! — сказала четверта.

— Дайте, люба, мила, добра, дорога бабусю! — сказала п’ята.

— Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава бабусю! — сказала шоста.

— Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава, рідна бабусю! — сказала сьома.

Діти просили бабу одне краще за одне, бо всі були дуже голодні й дуже чемні,

— Дам, діточки, але почекайте, хай-но я переверну його,— сказала баба.— Дивіться, який він пухкий і рум’яний, хай тільки трохи допечеться.

Почув корж їхню мову і злякався. Так злякався, що перевернувся сам і хотів утекти зі сковороди. Але був ще надто м’який, тому не подужав вискочити, а впав на неї другим боком. Полежав він ще трохи на сковороді, підпікся і став пружніший за рибину. Тоді -вистрибнув на долівку й покотився, мов коліща, по хаті, а з хати на подвір’я, а з подвір’я на вулицю.

— Куди ти? — гукнула баба й чимдуж кинулась навперейми із сковородою в одній руці і з ложкою в другій.

Дід за нею, а діти за дідом.

— Гей, постривай! Ловіть його! Тримайте! — кричали вони одне поперед одного і бігли за коржем.

Та корж їх не слухав. Він котився все далі й далі і скоро зник з очей. Адже він був прудкіший за бабу, за дітей і за діда.

Котиться корж, котиться, а назустріч йому чоловік.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається чоловік.

— Добрий день, чоловіче-маловіче,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже чоловік.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда й сімох дітлахів-патлахів, то й від тебе втечу, чоловіче-маловіче,— сказав корж і покотився далі.

Котиться він, котиться, а назустріч йому курка.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається курка.

— Добрий день, курко-чубарко,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже курка.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів і чоловіка-маловіка, то й від тебе втечу, курко-чубарко,— сказав корж і покотився, мов коліща, вулицею.

Котиться він, котиться, а назустріч йому півень.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається півень.

— Добрий день, півню-співню,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже півень.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка і курки-чубарки, то й від тебе втечу, півню-співню,— сказав корж і чимдуж покотився далі.

Котиться він, котиться, а назустріч йому качка.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається качка.

— Добрий день, качко-крячко,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже качка.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-пат-

лахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, то й від тебе втечу, качко-крячко,— сказав корж і чимдуж покотився далі.

Котиться він, котиться, а назустріч йому гуска.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається гуска.

— Добрий день, гуско-товстогузко,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже гуска.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, то й від тебе втечу, гуско-товстогузко,— сказав корж і чимдуж покотився далі.

Котиться він, котиться, а назустріч йому гусак.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається гусак.

— Добрий день, гусаче-небораче,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже гусак.

— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, гуски-товстогузки, то й від тебе втечу, гусаче-небораче,— сказав корж і покотився ще швидше.

Котиться він, котиться, а назустріч йому свиня.

— Добрий день, корже-йорже,— вітається свиня.

— Добрий день, свинко — сита спинко,— відповідає корж.

— Стривай, не тікай,— каже свиня.— Будьмо товаришами і ходімо в ліс. Нам буде там краще жити, ніж тут.

Сподобалось коржеві, що він матиме товариша, і пішли вони разом у ліс. Ідуть та йдуть, котяться, котяться і доходять до потічка. Свиня скік — та й на тому боці, а корж не може перебрести через воду.

— Залазь мені в рило, і я тебе перекину,— каже свиня.

Корж узяв та й заліз свині в рило.

— Рох-рох,— сказала свиня і ковтнула коржа.

Коржа більше не стало, то й казці кінець.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up