Вдавано хворий тигр

Був собі колись могутній тигр. Та здолала і його старість, повипадали в тигра зуби й пазурі. Дичина, яку він досі полював заіграшки, тепер тікала від нього. Думав-думав старий тигр, як зарадити лихові, та й надумався. Пустив чутку, що дуже занеміг. А сам ліг у печері та й лежить. Стали приходити звідусіль звірі провідати хворого. Почула лисичка й собі причимчикувала одвідати давнього знайомого. Стала на порозі печери й питає:

— Як же твоє здоров’я, друже тигре?

А той відповідає:

— Лисичко-сестричко, чому ж ти стоїш десь на порозі? Всі приходять і розпитують мене отут, поблизу. Ходи ж і ти ближче!

А лисиця йому на те:

— Друже тигре, приятелювати з тобою — це добре. Та ба, я помітила сліди лише тих, хто заходив до тебе, а слідів тих, хто вийшов би звідси, щось не видно. Через те я й гадаю, що найкраща дружба з тобою — це розпитати тебе здалеку та й піти.

І лисичка майнула хвостом.

Джерело: Туркменські народні казки.— К.: Веселка. 1980 — 126 с.
Переклад: Григорій Халимоненко

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up