Жили собі чоловік і жінка. Вони були бідні — мали тільки одну корівчину.

В них народилася дитина, і чоловік пішов до попа, аби охрестив її. Піп, який дер з живого і мертвого, заправив такі гроші, що чоловік зашкрябав потилицю:

— Бійтеся бога, отче, де я візьму вам такі гроші? У мене коло хати — одна корівчина.

Піп подумав і сказав:

— Веди сюди корову.

Чоловік зажурився. Та що мав робити? Привів корівчину.

Піп сидить на ганку, попиває каву і розраджує його:

— Не журися, брате, я помолюся богу, і він дасть тобі за це вдесятеро більше.

Піп охрестив дитину, і чоловік так тішився нею, що забув про корову. Але одного разу увійшла на подвір’я його корівчина та й привела ще десять попівських корів. Пастух хотів їх вигнати, а чоловік сказав:

— Це мої корови!

Прийшов сам панотець.

— Віддай корови, чоловіче, — каже біднякові.

А чоловік хитро посміхнувся:

— Вони мої, панотче. Ви ж казали, що бог дасть мені вдесятеро більше. Ваше слово сповнилося.

І піп поплентався додому замість своїх корів, а пастух за ним.