Жила собі колись в одному селі дівчина на ім’я Окійо. Батько й мати не могли нею натішитися, бо такої лагідної, дбайливої та вродливої дочки ще не було на світі...
Жив собі колись у провінції Нагадо один вельможа. Великий мастак поговорити і послухати чиїсь теревені, він розіслав по всіх усюдах таке оголошення: «Хто мене забалакає, за того віддам свою улюблену дочку»...
Давно колись жив собі рибалка Урасіма Таро. Одного разу, проходячи вздовж узбережжя, він натрапив на галасливу юрбу хлопчаків, які знущалися з великої черепахи. Рибалці стало жаль нещасної, і він гукнув до дітей...
Якось селянин побачив, що якийсь старий саджає щось на іншому березі річки. Селянин закричав йому: — Дідусю, що ти там саджаєш? Старий помовчав, а потім відповів: — Іди сюди, тоді я тобі скажу. Цікаво стало селянину довідатися, що ж це за таємниця, яку можна сказати тільки на вухо. Із великими зусиллями він перейшов річку вбрід […]
У давні часи це було. Ішов якось один селянин лісовою стежиною, і раптом йому зустрівся тенгу[1]. А треба сказати, що селянин знав тенту тільки за картинками. Углядівши селянина, чудовисько закричало громовим голосом: — Чуєш, ти, чоловіче! Знай, що від мене ще ніхто не втікав, не здумай і ти бігти! Я тебе зараз з’їм! Готуйся! Селянин весь […]
У давнину сова літала усюди вдень і нічого не боялася. У ті часи була вона малярем. Прилітали до неї різні птахи, і вона їх фарбувала у ті кольори, в які вони тільки побажають: у червоний, синій, бірюзовий, жовтий… Побачив це ворон і позаздрив. Був він великим чепуруном, і закортіло йому, щоб сова пофарбувала його в найкрасивіший […]
От що трапилося у давні часи. Провінцією Сінано правив князь, що відрізнявся добрим здоров’ям, був у розквіті сил і терпіти не міг літніх людей. — І нечупари вони, і князівству немає від них ніякого пуття, — казав він. Тих, кому виповнилося сімдесят, усіх без винятку він висилав на віддалений острів. Прогодувати себе там було дуже важко, […]
У одного чоловіка було три сини. Старший був скромним і працьовитим, а молодші — такими ледарями, що завжди звалювали всю роботу на старшого брата, і коли їм це вдавалося, самі ж глузували з нього і називали його простаком. Якось покликав батько усіх трьох до себе і промовив: — Я вже старий, і час вам самим подбати […]
Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п’яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку...
Жив колись старий чоловік на ім’я Такеторі. З очерету і бамбуку він майстрував красиві циновки, кошики і продавав їх на базарі. Якось Такеторі приніс, як завжди, з гаю в’язку бамбуку, сів у куточку і взявся до роботи. Раптом він почув, як хтось вимовив тонесеньким-тонесеньким голосочком: — Здрастуйте! — Доброго здоров’я! — відповів Такеторі і почав озиратися на […]
