Одні кажуть, що було, інші кажуть — не було. Але десь коло підгір’я Алатау жив старий чоловік зі своєю дружиною. Він полював на птахів та звірів і з того вони жили. Якось восени в тенета старому потрапив величезний лелека. Кинувся старий по здобич, а лелека несподівано забалакав людською мовою. — Відпусти мене, діду, — став він благати […]
Ну, то слухайте: колись жив собі зелений лис, з нього був великий пан, слугував йому фазан, дятел лису шив обнови, а комар кував підкови, щоб не гепнувся вночі, битим шляхом біжучи, і щоб спина не боліла… Але все це не до діла. А до діла — ось воно: Жив вівчар колись давно… І був той вівчар […]
Був собі осел. І, кажуть, мав себе той віслюк за неабиякого розумника. Одного разу зайшов він до саду. Бачить, на деревах яблука висять, а поряд гарбузи достигають. І замислився осел, поглядаючи на гілля дерев та на огудиння з гарбузами. А тоді ворухнув довгими вухами й проказав: — Багато чого в природі створено справді досконало, але трапляються речі, […]
Кажуть, ніби Насреддін-афанді був страх який бідний, а родину мав нівроку численну. І часом господар сам не знав, як нагодувати дітей. Одного вечора, здійнявши руки до неба, він заволав: — О великий боже, зглянься на муки твого відданого раба, одірви від твоїх незліченних скарбів тисячу таньга і подаруй мені. Та якщо ти будеш скнарою і даси […]
Давно-давно були собі в світі двоє чаклунів: добрий чарівник Мехтар і підступний лиходій з чорною душею на ім’я Камак. Жили вони далеко один від одного, а все-таки кожен з них щось чув і знав про другого. Камак ніколи не бачив Мехтара, проте заздрив йому неймовірно. Він втратив сон, а вдень не мав часу чаклувати, бо […]
Чи було, чи й не було, але за старих часів жили собі десятеро братів. Дев’ятеро були страшні ледацюги, а один — Моторний. Усі десятеро стельмахували, майстрували гарби для селян та городян. Дев’ятеро ледацюг мешкали неподалік міського ярмарковища, а Моторний — десь на околиці міста. Дев’ятеро ледацюг протягом дня на превелику силу виготовляли одну гарбу, а Моторний за […]
Чи було, чи й не було, але кажуть, жив собі колись дехканин-хлібороб Нурмат, що мав двох синів — Анвара й Тамбала. За батькового життя хлопці жили у злагоді, а помер він, усе пішло шкереберть. Анварові на спадок від батька дістався танап[1] землі та будинок, а Тамбалові — корова й повітка, але він і з того був щасливий. […]
За давніх часів жив усіма шанований чоловік. І мав він шестеро синів та одну доньку. Якось найменший син подався в мандри. Збігали місяці, минали роки, а син не повертався. Батько з туги за сином плакав день і ніч і від того осліп. Тим часом до міста з далеких мандрів повернувся його колишній сусіда. Дізнавшись, що його […]
Було ж таке… Жив собі за давніх часів молодик на ім’я Тугри[1]. Все його майно складалося з коня. Одного дня Тугри, шукаючи, де б його заробити, рушив верхи на коні до міста. У дорозі наздогнав перехожого, що простував кудись пішки. — Доброго здоров’я, приятелю, куди це ти прямуєш? — спитав Тугри. — До міста, праці шукати, — відказав […]
було воно так: жили собі колись злодій та шахрай, і не чули вони нічого один про одного і не знали. Та якось долетіла до них звістка з сусіднього ханства про те, що тамтешній хан тримає свою доньку-красуню Маліку в фортеці з високими мурами, щоб ніхто її не побачив і щоб вона сама когось не покохала. […]
Колись — це було за давніх часів — падишахові з міста Лочин наснилася золота рибина. Уранці він скликав своїх візирів і звелів: — Якщо не добудете мені золотої рибини, я вас усіх розжену! Візири заметушилися, мов несповна розуму, всі до одного поприбігали до моря, позакидали вудки й рибальські мережі, але золота рибина ніяк не ловилася. Тим часом […]
Жили собі колись двоє сусідів, обидва коло землі ходили, але один бідний був, а другий багатий. Орав якось бідний чоловік своє поле та й сів спочити в затінку на березі бурхливої гірської річки. Аж тут, не знати звідки, взявся лелека з перебитою ногою. — Бідолашний ти мій, та тебе ж лікувати треба, — мовив дехканин і, […]
Колись дуже давно жив неймовірної сили чоловік на ім’я Клич-Батир. Дізнався він якось, що десь у світі живе вродлива дівчина Ак-Біляк, і рушив шукати ту красуню. Дорогою трапився йому перехожий. — Гей, друже, чи далеко ти вирядився? — спитав той. — Та ось мандрую, шукаю красуню Ак-Біляк, — відказав Клич-Батир. — А ти хто такий і що тут […]
Одного разу, пасучи в степу отару, старий вівчар ліг спочити та й задрімав. А прокинувшись, побачив, що степ охопила пожежа. Завернув він свою отару та й погнав геть від небезпечного місця. Оминаючи охоплений полум’ям пагорб, він раптом почув голосне сичання. Бачить — а в полум’ї б’ється, шарпається, звивається чимала змія. Зглянувся вівчар над нею, прив’язав до своєї […]
За давніх-давніх часів поблизу Чиназа жила собі бідна удова. Була вона вже старенька, а сини її — Ярмат, Шарип і Алдар тільки-но повиростали і ще ніякого ремества не навчилися. Важко доводилося старенькій. Часом шматка хліба вдома не було, хоч сама вона від світання до смеркання пряла прядиво з бавовни й продавала його в базарні дні ткачам. […]
Було чи не було, а кажуть люди, ніби за давніх часів панував у Бухарі страшенно лихий падишах. І була в нього донька-красуня на ім’я Мегрі-Нігор. Проти її ясної вроди бляклим здавалося світло самого місяця. А ще Мегрі-Нігор була відважна й дужа дівчина. День у день із шаблею при боці, зі щитом у руках і спущеним заборолом, […]
Давно пішли у безвість часи, коли в місті Маргілані жив шановний батько сімейства Кубла-боші. Дружина його померла, лишивши сина й дочку. Одного разу, коли діти вже повиростали, надумав Кубла-боші вирушити в далеку подорож. Сина він узяв із собою, а дочку залишив у родича — старого Ішана. Дівчина була така вродлива, що навіть цей старий чоловік, забувши […]
За давніх-прадавніх часів жив собі мисливець. Одного ранку вийшов він у поле, розкинув тенета, а сам причаївся поблизу. Незабаром прилетіла зграя голубів; посідали птахи на гілках чинари та все вниз поглядають: як би його зеренця подзьобати. І був серед них старий розумний голуб на ймення Сизоперець. Зрозумівши намір своїх друзів, він їх попередив: — Не смійте […]
Жив собі колись скупий бай. Наскладав він тисячу золотих у торбу, зав’язав, шворку почепив на шию, а торбину сунув під пахву. Так він ходив з торбою вдень, навіть уночі не розлучався з нею. Коли ж доводилося піти чи поїхати кудись далі, бай при жінці перелічував увесь скарб, ховав золото в скриню, замикав, а ключа віддавав […]
Жив собі колись старий чоловік. Бідний-бідний. І був у нього віслюк. Щоранку до світ сонця вирушав він на своїм віслюкові в пустелю, збирав там хмиз та верблюдячі колючки і возив на базар продавати. І щоразу жінка давала йому на дорогу двійко свіжих, щойно спечених у казані перепічок. Одного дня, коли старий їхав до пустелі, шлях йому […]
