Ціна байдужості

Одного ранку стара Н’Ту пряла в своїй хатині бавовну. Біля її ніг весело палахкотів вогонь, а поруч дрімав білий кіт.

Раптом зі стелі хатини впали дві ящірки. Вони зчепилися в клубок й аж шипіли з люті, кусаючи одна одну. Бійка точилася не на життя, а на смерть. Кіт, побачивши це, попрохав стареньку Н’Ту розняти розлютованих ящірок.

— Котику,— відказала стара Н’Ту,— не можу я кинути роботу через двох звіряток, які вирішили погратися. Мені треба прясти бавовну.

Стурбований кіт вибіг надвір і побачив козу, яка мирно скубла травичку.

— Кізонько-сестричко, у хатині старенької Н’Ту дві ящірки б’ються на смерть. Чи не могла б ти розняти їх? — запитав він.

— Котику-братику,— відказала коза,— яке мені діло до тих ящірок? Батько й мати казали мені, що тому, хто часто втручається у сварки молодших, колись доведеться відповідати перед старшими.

Побіг кіт далі. Він летів, як стріла, і незабаром опинився в чагарях. На галявині побачив корову, яка паслася окремо від череди.

Підбіг до неї та й каже:

— Корівко-сестричко, у старенької Н’Ту дві ящірки б’ються так, що аж луска з них летить. Зглянься, якщо твоя ласка, помири їх.

Корова хитнула головою так, що кіт ледве встиг відскочити від її рогів. Тікаючи, він почув, як корова бурчала:

— Нікчемна кицька! Не вистачало ще мені рознімати оскаженілих ящірок! Хай гризуться, хай зжеруть одна одну, яке мені до того діло?

Та кіт не втратив надію і побіг до сусіднього села, в якому жив вождь громади.

Спинився він біля прекрасного вороного коня-скакуна вождя.

— Прекрасний коню, в хатині старенької Н’Ту на смерть б’ються дві ящірки. Може, поки не пізно, ти побіжиш туди і рознімеш їх?

— Котику-братику,— відказав кінь,— у ящірок немає розуму, а тому вони можуть зрозуміти, що велить здоровий глузд. А якщо так, то чого мені бігти й рознімати їх?

Побіг кіт далі. Серед сільських хатин він відшукав великий будинок вождя. Не звертаючи уваги на гавкіт собак, наблизився до володаря і сказав:

— О володарю, у сусідньому селі гризуться дві оскаженілі від люті ящірки. Вони напевно загинуть, якщо ти не пошлеш туди вояків розняти їх.

— Слухай, котику, я люблю тебе так само, як і своїх собак. Ящірки, звичайно, теж корисні тварини, але, якщо вони загинуть, нічого від того не зміниться в світі. Вертайся краще додому і не метушись.

Кіт знехотя подався назад у село і там побачив, що хатина старої Н’Ту згоріла дотла. Пізніше він довідався, що ящірки штовхнули кошик з бавовною у вогонь. Стара Н’Ту поспіхом схопилася на ноги і зачепила головешки. Жар посипався на одежу та хатнє начиння. Марно старенька намагалася погасити вогонь. Від диму у неї запаморочилась голова, і вона знепритомніла. Вогонь перекинувся на солом’яну стріху, і хатина невдовзі перетворилася на вогняне пекло, яке не вдалося погасити водою. Отак загинула стара Н’Ту.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up