Йшла лисиця дорогою та й знайшла в ямці яблуко. Вечір застав її неподалік од хутора, то вона постукала в хату і сказала:

— Здрастуй, господарю, пусти мене переночувати!

— Нема де покласти.

— Та я примощуся на лаві, хвоста — під лаву, а яблуко покладу в сінях.

Вночі лисиця прокинулась і нишком з’їла яблуко. Вранці прийшов господар, а лисиця й питає:

— Де моє яблучко? Бач, немає! Давай мені за яблучко курочку1

Віддав господар курочку.

Помандрувала лисиця далі й надвечір опинилася в іншому селі. І проситься знову:

— Господарю, господарю, пусти переночувати!

— Нема де покласти.

— Та я примощуся на лаві, хвоста — під лаву, а курочку покладу в сінях.

Уночі лисиця встала й з’їла курочку. Вранці прийшов господар, дивиться, а курки й сліду нема.

— Давай тепер мені поросятко! — зажадала руда.

Дав господар поросятко.

Йшла, йшла лисиця з поросятком, а ввечері знову посту кала в одну хатину:

— Господарю золотенький, дозволь переночувати!

— Нема де покласти.

— Та я примощуся на лаві, хвоста — під лаву, а поросятко покладу в сінях.

Знову лисиця прокинулася вночі і з’їла поросятко. Уранці прийшов господар, а вона й каже:

— Господарю, а принеси-но моє поросятко!

Пішов чоловік, дивиться — аж немає поросятка.

— Замість поросятка віддай мені телятко!

Послухався господар, віддав телятко.

Йде лисиця дорогою та й радіє собі: «Яка спритна ця лисичка! Знайшла в ямці яблуко, за яблуко здобула курка за курку — поросятко, за поросятко — теля».

А надвечір вона знову попросилася в чиюсь хату:

— Господарю, господарю, пусти переночувати!

— Нема де покласти.

— Та я примощуся на лаву, хвоста — під лаву, а телятко залишу в сінях.

Уночі лисиця прокинулася і з’їла телятко. А вранці питає:

— Чоловіче, а де моє телятко?

Дивиться господар — телятка нема.

А в цього чоловіка було три красиві доньки. Лисиця й зажадала:

— Дай мені оту дівчину з тоненькою шиєю!

Господар, не довго думаючи, поклав у мішок злющого собаку й піддав лисиці на плечі.

Йде руда дорогою та сама себе вихваляє: «Оце пригода! Знайшла в ямці яблуко, за яблуко здобула курку, курку — поросятко, за поросятко — телятко, а за телятко — тонкошию дівчину!».

Тут вона струснула мішок та й каже:

— Дівчино, дівчино, ану заспівай!

Потім поставила мішок на землю:

— Хоч погляну, яка ти в мене, дівчино, є!

Тільки розв’язала мішок, а звідти злющий собака як вистрибне, як гавкне!

Злякалася лисиця собаки, а собака — лисиці. Так і кинулися в різні боки.