Біля річки грілася на сонці черепаха. Придибав до води скорпіон та й став просити черепаху:

— На тім боці вся моя рідня, перевези й мене туди.

— Не перевезу, нема в мене сили, -одказала черепаха.

Та скорпіон так просив, так благав, що черепасі стало шкода його.

— Гаразд, мовила вона,— сідай на спину, перевезу вже тебе.

Скорпіон сів, і черепаха попливла. Втішаючись життям, він забув, що пливе на черепасі через річку, й шпигнув її своїм отруйним жалом.

— За віщо ти вжалив мене, я ж нічого поганого тобі не заподіяла? — докірливо спитала черепаха.

— Та то життя так пестить!

— А я тепер покажу, як життя карає,— мовила черепаха й пірнула під воду. Вона невдовзі випірнула, а скорпіона понесла вода.