Багач і бідняк були собі сусідами. Багацький пес часто збиткував бідного чоловіка — забігав до курника і їв яйця, що несли три курки. Бідняк розізлився. Одного разу він підсів із ломакою в руках і вбив того псиська.
Багач аж трусився від люті. Прибіг до бідного й кричить:
— Ти вбив мого пса?
— Убив, аби не крав.
— Тепер сам будеш гавкати на моїм обійсті! А ні — подам тебе до суду!
Бідняк подумав і сказав:
— Не подавай до суду, буду гавкати.
Пішов до корчми і розповів людям про трафунок. Сільські злодії втішилися, що так сталося. Про щось пошепталися і добре пригостили бідного чоловіка.
Як стемніло, бідний, що був напідпитку, сів собі на порозі багачевої хати і — гав-гав! гав-гав! А тим часом злодії розбили двері у коморі й винесли все добро. Багач, задоволений, що бідний вартує його господарство, заспав міцним сном. А вранці глянув до комори й за голову схопився.
— Чому ти мені не сказав, що злодії залізли в комору? — накинувся на бідного.
— А твій пес хіба вмів говорити? — спитав його бідний.
Багач вигнав сусіда й більше не чіпав.
