Голодний вовк здибав пса.
— Добридень, брате. Як ся маєш?
— Не скаржуся на життя. Служу в газди. Голодним не сиджу.
— Знайди й мені службу, — попросив вовчисько.
— Добре, вовчику, знайду.
— Але таку, аби поблизу — вівці.
— Ходім.
Ідуть селом Вовк придивляється до пса.
— Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?
— Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив’язаний до буди.
— На ланцюгу? — здивувався вовк.
— Так, та й на досить грубому.
Вовчисько зупинився:
— Ні, песику, не хочу служити.
— Чому ж?
— Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.
