Жив собі та був молодий лісоруб із милою, напрочуд гарною дружиною. Жили вони бідно, але так міцно любили одне одного, що радість і щастя ледве вміщалися в їхній маленькій хатині.
Якось лісоруб гострою своєю сокирою розрубав стовбур столітнього сукуватого дерева. В туж мить із дупла вискочила потворна Баба Яга і сказала:
— В подяку за те, що ти звільнив мене, я вийду за тебе заміж і понесу тебе у мій чудовий замок, який стоїть на драконячих ніжках.
Як же це ти за мене заміж збираєшся, коли я вже маю дружину? — здивувався лісоруб. — Ще й яку дружину! Розумну, гарну! Ні за що з нею не розлучуся!
— Не хочеш своєю волею, полетиш зі мною моєю волею! — крикнула потворна відьмачка, бо цей молодий статурний хлопець їй дуже сподобався.
Тут же стара потвора відламала довженну гілку з дерева, сіла на неї верхи, лісоруба посадовила перед собою і полетіла.
Лісорубова дружина саме в той час несла своєму любому чоловікові обід і помітила, як летить він на гіллячці разом із Бабою Ягою.
— Не своєю волею, несуть мене силоміць! — устиг вигукнути лісоруб, і дружина почула ці слова. Не гаючи жодної хвилини, вирушила шукати палац Баби Яги.
Сім днів і сім ночей подорожувала вона, доки врешті-решт знайшла те, що шукала. Стала перед старою потворою та й гукнула:
— Гей ти, Бабо Яго, віддай мого чоловіка!
— Хіба ж для того я його вкрала, щоб повернути за просто так?! — просичала, мов змія, Баба Яга. — Ось ти вийди заміж іще раз і приведи мені свого нового чоловіка. Якщо він буде вродливіший за оцього, то першого забереш собі, а другий мені зостанеться.
Засумувала лісорубова дружина, бо й не гадала ще раз виходити заміж. Пішла невесела додому, сіла перед своєю хатиною на великий камінь і мало не плаче.
Аж тут, невідомо звідки, мов із повітря сотворився, постав перед нею рогатий, копитатий, чорний-чорненний, волохатий чорт. І каже:
— З самого пекла прийшов я на землю дружину шукати. І бачу, що кращої від тебе не знайду.
— Гаразд, чортику, гаразд, — швидко зметикувавши, ласкаво мовила лісорубова дружина. — Заходь до хати, там і побалакаємо.
Відчинила двері, але до хати ввійшла першою.
Чорт невимовно зрадів, що така красуня погодилась бути йому дружиною. Зайшов до світлиці і, не чекаючи запрошення, сів на чільне місце за столом, на якому вже стояв великий глек вина. Чорт вмочив палець у вино, облизав — смачно! І тут же вихилив глек до дна. Але ж не бачив чорт, як молода господиня всипала до вина снодійного зілля. І він заснув міцним сном.
Пильно прислухаючись до чортячого хропіння, лісорубова дружина вдягла його в чоловіків святковий одяг, навіть шапкою на голові ріжки приховала, а лице щільно намазала червоним і білим — вийшов такий собі рум’янощокий молодик. Посадовила його на підводу і повезла до Баби Яги. Знадвору ще гукнула:
— Гей, красуне, маєш тут до пари собі чепурного чоловічка! Подивись-но у віконце, оцей другий справді кращий од першого!
Подивилася Баба Яга, побачила рум’янощокого молодика та й каже:
— Занось до хати другого, а собі забирай першого!
Лісорубовій дружині тільки того й треба було. Внесла чорта до бабиного палацу, чоловіка свого за руку вхопила і — тільки їх Баба Яга й бачила!
А стара потвора навшпиньки підійшла до червонощокого молодика й глянула на нього так, аж той одразу прокинувся. Дивиться чорт на Бабу Ягу, дивиться Баба Яга на чорта — впізнали одне одного. Давні ж бо знайомі! Але чорт подумав, що то його красуня-наречена перекинулася в таку потвору — і як дремене! А Баба Яга з переляку в протилежний бік утекла, лиш свиснуло за нею.
Лісоруб та його розумна й гарна дружина повернулись додому, до своєї хатини, і живуть там і досі в мирі та щасті.
