В одному селі жив самотній парубок. Так бідував, що най ту біду, як кажуть, шляг трафить. І зібрався парубок у світ. Довго блукав горами, шукав гараздів, але ніде їх не знаходив. Якось прийшов до одного пана і попросив...
Прийшов ворон до кошари, побачив на курені для чабанів сир та й урвав собі великий шмат сиру. Почав летіти над землею. Побачила лисиця і стала бігти за ним, щоб відібрати від нього сир А він долетів до хащі, вилетів на високе дерево та поміж дві гілки сів їсти...
— Як був собі горобець і пішов до билинки: — Поколиши мене, билинко! — Не хочу. — Ну я піду до кози, нехай тебе коза з’їсть! — Козо, козо! Іди билинку гризти! — Нащо гризти? — Не хоче горобця-молодця колихати. — Не хочу. — Ну я піду до вовка, нехай тебе вовк з’їсть! — Вовче, […]
Були собі чоловік та жінка. Молоді ще обоє, дітей не мали, жили на хуторі, далеко від села, і мало з людьми зналися, то й сумували, що ні вони до людей, ні люди до них. Обридло їм отаке одиноке життя, і вони собі надумали ось що...
Казка починається, як у війську, в одному полку служили два вояки. Звали їх Іванами. Вони були з одного села, ще й одного року. Та серцем неоднакові. В одного Івана серце було м’якеньке, як віск, у другого — таке тверде, як камінь. Про першого люди казали: тихий; про другого — гордий. По війні обидва Івани повернулися додому. Час […]
У царя служив лісник, що мав малого хлопчика Іванка. Мати хлопчика померла. Лісник привів мачуху, та невдовзі її постоли теж кинув на горище — і мачухи нестало. Тоді лісник оженився втретє. Але був уже старий — молодиця його пережила. Лишилася з Іванком. Правда, хлопець на той час підріс. А знаєте, яка робота в батька, до такої тягнеться і […]
Жили собі, були собі дві вивірки в густому лісі у дуплах. Однаково гарні, пушисті, ловкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них цілий день трудилася: збирала орішки, гриби, жолуді і все те складала у своїй хатинці, в дуплі дерева. А друга була собі зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки […]
Чоловік і жінка були бездітні, і все через це сварилися. Так дожили до старості. Чоловік помалу і забув про свою біду, а потім знову нагадав: — Ей, жоно, не маєш ти дітей! І приснилося жінці, що в її городчику виросла ружа. Та якби ту ружу зірвала собі, а сім’я з ружі з’їла, були б у […]
Навесні сонечко пригріло, але ще ні заморозь добре не пустила, ні сніги не стаяли, от лише що ледве лоза та верба розпустилися. Схопився джміль — та до бджоли, крутиться та гуде...
Був собі чоловік та жінка, а в них два сини, і мали вони такий садок, що як уродить рясно та продадуть садовину, то цілий рік з того самого аж до нового годуються Аж то унадився у той садок веприк з лісу, рис та й рис щоночі, а вдосвіта втікає, і ніяк його достерегти не можна. […]
Був один чоловік, котрий не мав дітей. Він зібрався по селах, по ворожбитах, аби собі дитину виходити. Бабки говорили йому то сяк, то так. Три роки він ходив по ворожбитах, а далі зібрався і йде додому. Назустріч — циганка...
Як жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба, та й знесла та курочка яєчко, яєчко не простеньке — золотеньке. Дід бив, бив — не розбив; баба била, била — не розбила; мишка бігла, хвостиком махнула, яєчко упало й розбилось...
Жив собі дід та баба. Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі. От прийшло свято Різдво. Дід і баба приготовилися і ждуть колядників...
Був собі дід і баба. І був у них зять і дочка. Вони собі надіялись, що як прийдуть зять і дочка у гості, то покласти до хліба сметанки. Проклятий кіт де не взявся і сметанку з’їв. Била баба, била кота і вигнала...
