В одному селі жив багатий чоловік, такий скупий і зажерливий, що в цілому світі, мабуть, другого такого годі було знайти. Всіх своїх односельців обманював, ошукував, обкрадав, усіх бідняками поробив. Навіть у вдови, чия хата стояла край села, все забрав. Лишилася в неї на господарстві сама тільки кицька. Єдине щастя було у вдови — син Янош, розумний […]
Жив собі та був молодий лісоруб із милою, напрочуд гарною дружиною. Жили вони бідно, але так міцно любили одне одного, що радість і щастя ледве вміщалися в їхній маленькій хатині. Якось лісоруб гострою своєю сокирою розрубав стовбур столітнього сукуватого дерева. В туж мить із дупла вискочила потворна Баба Яга і сказала: — В подяку за те, […]
Жили собі та були молодий коваль із дружиною, і мали вони чорнявеньку донечку Боріку. Весела, співуча, моторна, метка, Боріка відчувала, що на всім світі нема дівчинки, щасливішої від неї. Ось вона допомогла матері підмести хату — і мати тут же погладила й поцілувала її. Почистила трохи картоплі, й знову — похвали та поцілунки. А коли Боріка ходила до […]
Жили в одному селі бідний орач з дружиною. Та не через бідність свою журилися — не було в них діток. Ще давно вирізьбив орач із дерева дитячу колиску, аби гойдати в ній малятко, та колисочка стояла порожня. Однак через кілька років знайшовся нарешті в орачевої дружини синок. Любили його батько з матір’ю, пестили, берегли, мов зіницю […]
У темному лісі-пралісі в дерев’яній хатині жив собі лісоруб разом зі своєю дружиною та сином. Був він працьовитий, від рання до смерку цюкав сокирою — на хліб заробляв. А син удався ледачий: цілий день висвистував веселі мелодії, шукав пташині гнізда, кидав камінці в чисті води озера і майже ніколи не брав до рук лісорубську сокиру. Набридло таке […]
Було це так давно, що нині навіть важко повірити, що це таки справді було. Жило собі троє відьом. Старшу звали Тірха, середульшу — Гезіла і наймолодшу — Геліда. Всі вони дуже сумували. Сумували тому, що ніхто їх не кохав. А їм дуже хотілося повиходити заміж. Але, як і всі відьми, Тірха, Гезіла й Геліда були злі й нечесні, […]
Вже багато років Товстий король жив удівцем у своєму пишному палаці. Якось звелів запрягти карету, вмостився зручно та й поїхав шукати собі по світу дружину. А одружитися вирішив з удовою королевою чи герцогинею, котра ласкаво стріне його і нагодує обідом, який сама ж і зготувала. Дуже любив Товстий король смачно попоїсти. По всьому білому світові сполошилися […]
Було де не було собі одне срібновеже місто, біля якого текла річка зі срібного водою. У хвилястій річковій воді щоранку вмивалася фея Аніла, яка мала довгі, аж до землі, золоті коси. Умившися вранці, вона сідала на порослу мохом скелю і, розпустивши свої коси, сушила їх під сонячним промінням. Якось прийшов на річку старий рибалка — хотів наловити […]
У такому далекому краю, куди навіть птахи не долітають, жив собі та був удовий король, який мав у житті єдину втіху — чорняву, темнооку, напрочуд гарну дочку, яку всі звали Червоною Мачинкою. Довго сумував удовий король за померлою дружиною, та врешті журба і самотність набридли йому, і він вирішив іще раз одружитися. Одягнувся в гарне шовкове […]
Жила собі та була бідна вдова, яка пряжею на хліб щоденний заробляла і тим же хлібом сина свого годувала. Гарним хлопцем ріс Фері, дуже матір свою любив, та був якийсь у всьому недбалий, безтурботний, не вмів цінувати не лише важку вдовину працю, а й поради її часом нехтував. Дуже любив гарно побавитись і добре попоїсти. […]
Було це так давно, що, може, і взагалі не було, але в прегарній країні Бергенгоції таки жив-проживав парубок, якого звали Ташко. Сумували й журилися Ташкові батько й мати, бо хоч як берегли вони сина, хоч скільки добра навчали, — дружив він тільки з такими хлопцями, які завжди лайливі слова говорили. Звик до лайки й Ташко і […]
