Дивак був цей олександрійський шейх Алі-Бану. Коли вранці він ішов вулицями Александрії в дорогому кашеміровому тюрбані та багатому поясі, що коштував, ь, п’ятдесят верблюдів, крокуючи повільно, поважно, з нахмуреним чолом і опущеними очима і через кожних п’ять кроків замислено погладжував свою довгу чорну бороду, коли поспішав у мечеть, щоб, як того вимагав його сан, тлумачити […]
Мій батько був суддею в Акарі. Усіх дітей у нього було троє: я — найстарший та брат і сестра — обоє значно молодші від мене. Коли мені минуло двадцять років, один з братів мого батька покликав мене жити до себе. Він відписав мені все своє майно, але з такою умовою, щоб я жив при ньому, аж поки […]
Народився я в Константинополі. Батько мій був драгоманом[1] при Порті, а, крім того, доволі успішно торгував пахощами й шовком. Він дав мені добре виховання, почасти сам навчаючи мене, а почасти довіривши це одному з наших священиків. Спочатку він збирався передати мені свої торговельні справи, та коли помітив, що я схильний до іншого, за порадою друзів […]
У Верхній Швабії й донині видно руїни замку, що був колись окрасою всього краю, — це Гогенцоллерн. Він височіє над крутою скелею, звідки видно всю округу. І скрізь, де видно було замок, та й далі, хоробрий рід Цоллернів вселяв у людей страх, а ім’я їх знали по всій німецькій землі. Так-от, кількасот років тому, здається, порох […]
Володарю! Ті, що мали слово переді мною, розповіли дивовижні історії, почуті в чужих краях. На сором мені, я мушу признатися, що не знаю нічого особливого, гідного вашої уваги. Та якщо вам не видасться нудним, я розповім про незвичайну долю мого друга. На тому кораблі алжирських піратів, звідки визволила мене ваша щедрість, був юнак мого віку, […]
Ішов пустелею великий караван. На безмежній рівнині, де бачиш тільки небо й пісок, уже здалеку було чути дзвіночки верблюдів і срібні бубонці коней. Густа хмара пилюки котилася поперед нього, а коли вітер розвіював її, блиск зброї та барвистість вбрання аж сліпили очі. Таким побачив караван вершник, що наблизився до нього збоку. Під ним був баский […]
В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться — коли добре, а коли й скрутно...
Мій батько мав у Бальзорі малу крамничку. Ні бідний, ні багатий, він був з тих, хто неохоче ризикує, щоб не втратити й того малого, що має. Він виховав мене у простоті, дбаючи, щоб я був правдивим і працьовитим, і з юних років я став йому помічником. Коли мені виповнилося вісімнадцять років, він зважився на першу […]
На півдні Німеччини є містечко Грюнвізель, де я народився і виріс. Усі такі містечка на один копил. У центрі невелика базарна площа з колодязем, тут же старенька ратуша, навколо площі — будинки мирового судді та іменитих купців, а на двох-трьох вузьких вуличках живе решта мешканців. Усі один одного знають, кожному відомо, що де діється, і коли […]
У місті Нікеї, на моїй батьківщині, жив чоловік, якого всі називали Маленьким Муком. Я був тоді ще зовсім хлопчиськом, але пам’ятаю його дуже добре, тим більше що через нього мій батько дав мені доброго прочухана...
Жив собі колись в Александрії бідний кравецький підмайстерок на ім’я Лабакан, і працював він у найкращого майстра в місті. Не можна сказати, щоб Лабакан не володів голкою — навпаки, він добре виконував дуже тонку роботу, — і несправедливо було б також назвати його ледарем. А проте щось-таки було з юнаком негаразд: то, бувало, працює кілька годин підряд, не […]
Ще за часів Гаруна аль Рашида, багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки добра, що він міг жити, як кажуть, у й добрі, не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він не зламав старої звички і після народження сина. — І чого б я на старість почав баришів шукати? — говорив […]
Багато років тому на одному із скелястих островів Шотландії жило у добрій згоді двоє рибалок. Обидва неодружені, рідних у них не було, і їхня спільна праця, хоч і робили вони її по-різному, годувала їх обох. Вони були приблизно одного віку, але у всьому іншому відрізнялися один від одного, як орел від тюленя. Каспар Штрумпф був […]
Кому траплялося подорожувати по Швабії, той, певно, не минув Шварцвальду. І не тому, що там ростуть такі величезні ялини, яких не побачиш десь-інде, — ні, найбільшу увагу мандрівника привертають тамтешні люди. Височенні на зріст, широкоплечі й дебелі, вони дуже відрізняються від мешканців сусідніх околиць. Здається, ніби той міцний дух, що ранками пашить від ялин і яким […]
