Один чернець дістав десь живець верби і посадив його у себе в саду.
— Дивися гарненько, щоб не залізли діти і не зламали! — наказав він служці.
Служка поставив свій столик на терасі і з цього дня почав тут займатися краснописом. Пише і за деревцем доглядає. Так минуло сім днів.
Якось чернець знову прийшов до саду. Побачив він, що вербова гілка на місці, і похвалив служку:
— Молодець, служко, добре вартуєш!
Служка посміхнувся від задоволення. А чернець мовив далі:
— Тільки от боюся я, щоб вночі хтось до саду не вліз! Тепер ночі темні…
— Про це я вже думав, — самовдоволено відповів служка. — Яка користь сторожити вночі? Усе одно нічого не побачиш! Так я щовечора, тільки-но починає сутеніти, витягаю вашу гілку і замикаю в скрині.
