Якось сова склала в торбинку весь свій скарб і полетіла із Західного лісу. На шляху зустрівся їй голуб.
— Куди поспішаєш, сова? — запитав голуб.
— До Східних лісів. Немає мені життя на Заході. Усе життя там прожила, а тільки й чула, який неприємний у мене голос, як він усім остогиднув і яка це погана прикмета — почути мою пісню серед ночі.
Сова взялася було за торбинку і хотіла летіти далі.
— Дарма ти вирішила змінювати житло, — сказав їй голуб. — Якщо не зміниться твій голос, то і на Сході тобі ніхто не радітиме.
Сова подумала, подумала і відповіла:
— А й справді! Спробую змінити голос.
Закинула вона торбинку за спину і повернулася назад у Західний ліс. Там і дотепер живе.
