Колись щука застукала в’юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Ото він бачить це горе та й каже:
— Чи ви, паніматко, сповідались?
А вона каже:
— Ні.
Тоді він каже їй:
— Ідіть же я вас висповідаю, а тоді мене і з’їсте.
Вона його питає:
— А де ж ти мене висповідаєш?
Він:
— Тут єсть і церковця.
Він її привів до ятера та й каже:
— Ідіть за мною.
Вона улізла у ятір, та вже і не вилізе: в’юнові сімнадцятеро дверей у тім ятері, то він зараз і виліз. То тоді бігає кругом ятера та й каже їй:
— Сиди, святоша, поки прийде рибалка-міхоноша.
