ЧЕРЕПАХОВЕ ЦАРСТВО

А то було не місто і не село, а якесь князівство чи королівство. Простіше кажучи — царство. Коли ж є царство, то є в ньому і трон. Трон один. А сиділи на ньому — одному — зразу двоє: цар-черепашич і царівна-комарівна. І тісно, либонь, було їм сидіти на одному троні удвох.

Через те вони таємно, нищечком дошкуляли одне одному чим тільки могли, хоч з вигляду лестили і догоджали так, що їм самим це давно вже обридло.

Цар-черепашич любив пустелю і пустельних черепах. Черепах, проте, дужче, ніж пустелю, бо варили йому черепаховий суп і готували всілякі делікатеси. Ото тільки й міг споживати цар. Після доброго обіду йшов він у нескінченні пустельні зали палацу, вилежувався там на пісочку чи просто никав знічев’я. Жили черепахи в глибоких підземних темницях, де розвелося їх сила-силенна. Скільки було їх насправді, до ладу не знали навіть в таємній царевій канцелярії, де, рахуючи тих черепах, постійно збивалися з ліку і щоразу мусили починати рахунок наново, — аж мерехтіло в очах. Цар був на диво зажерливий, тож сподівався прожити ще довгі віки. А у довгих віках, як відомо, довгі мільйони днів. І на кожен день треба мати свіжий черепаховий суп!