Пішли якось півень і курка в гори по горіхи. Півень вилетів на ліщину, почав зривати горішки, лускати їх та їсти, а курка внизу підскакувала, шукала, хотіла скуштувати хоч один горішок...
Якось Хитрий Петр ішов вулицями міста, ніс в’язку дров на продаж. Дрова були довгенькі, і він весь час голосно гукав: «Стережись! Стережись!» — щоб йому давали дорогу...
Якось Хитрий Петр дуже заліз у борги. Мав він велику сім’ю, багато дітей і ніяк не міг звести кінці з кінцями. Ніде дітись, довелося йому йти в місто до одного лихваря просити грошей в борг...
Пішов якось Хитрий Петр до перукаря поголитись. А той подумав: «Ану, посміюся з селюка!» І посадив Петра на самій спеці, побризкав абияк холодною водою і почав голити без мила, та так, що доки одну щоку поголив, у Хитрого Петра сльози з очей потекли...
Хитрий Петр дуже не любив скупих і не минав нагоди посміятися з них. Якось він покликав до себе на вечерю кількох багачів-скнар зі свого села. Ті пораділи, що наїдяться задарма, і радо погодилися прийти...
Був у Хитрого Петра баран, якого він дуже любив. Дехто з його друзів — тих, що друзі, поки їх частуєш,— часто підбивали його зарізати барана, щоб добре погостювати й гарненько погуляти...